Сторінка
22
Дітям пропонуємо обрати дорогу. Хто бажає йти дорогою правди прикріплює до дошки червону фішку, а хто хоче йти дорогою неправди – зелену.
Обговорюємо про кожну дорогу. Використовуємо оповідання «Маринка».
Маринка дуже любила малювати. Нікого вдома не було, тому дістала з шафки свої фарби і давай малювати. Та вмить пролунав дзвінок в двері. Маринка спішила відчинити, але розлила фарбу на улюблену, білу скатертину. Щоб ніхто цього не замітив зняла скатертину із стола і заховала.
Ввечері повернулась мама з роботи і запитала:
– Де ж скатертина?
Дівчинка спочатку перелякалась, а потім в усьому призналась:
– Я розлила фарбу.
Тоді мама відповіла:
– Спасибі!
–Діти, за що подякувала мама?
– А як ви оцінюєте вчинок Маринки?
Потім пропонуємо дітям пройти лабіринт, який зображений на плакаті і позбирати розсипані слова. «Бути правдивими нелегко. Бути правдивими непросто».
Розглядаємо дорогу неправди. Аналізуємо оповідання: «Чому заплакав Петрик?»
Мама залишила Петрика вдома, а сама пішла до крамниці по хліб.
Петрик сидів біля відчиненого вікна. На вікні стояла кришталева ваза. Надворі було тепло. Світило сонце, співали пташки.
Великий барвистий метелик сів на кришталеву вазу. Петрикові захотілося впіймати метелика. Він зіп'явся на вікно, простяг руку, ненароком штовхнув вазу. Вона впала і розбилася.
– Що ж тепер буде? Що скаже мама? – засумував хлопчик. Він позбирав скалки, відніс на город, закопав маленькою лопаткою в землю.
Сів біля вікна Петрик і чекає маму. Ледве мама відчинила двері, Петрик підбіг до неї й каже:
– Мамо, то не я розбив кришталеву вазу. Не я скалки відніс на город закопав маленькою лопаткою.
В очах матері Петрик відчув тривогу.
– Хто ж розбив вазу? – запитала мама.
– Метелик, – тихо відповів Петрик. Мама усміхнулась.
– Що метелик розбив вазу, це зрозуміло, – сказала вона. – Але як він ті скалки відніс на город і як закопав – дивно.
Петрик теж здивувався. Настільки здивувався, що аж заплакав.
Звертаємо увагу дітей на те, що Господь Бог дав нам прекрасний дар – мову, якою не можна легковажити. Адже стільки в світі є людей, які не можуть говорити. Для кращого розуміння проводимо гру «Відповідай». Троє учасників виходять за двері. Вибираємо ще одного учня, якому даємо завдання за допомогою рук показати квітку, при цьому не можна говорити.
Інші намагаються розгадати, що він показує.
Ця гра дає можливість зрозуміти учням, як важко в світі без мови. Тому кожен повинен слідкувати за мовою. Адже: «Слово – не горобець, вилетить і не спіймаєш».Дуже часто нашими розмовами ми ображаємо інших, говоримо про них неправду.
Підсумовуючи сказане проводимо дослід. Для цього нам потрібно: склянка води, чайна ложка, сільничка.
– Уявіть, діти, що сільничка – це ви, а сіль – це ваші слова. Склянка з водою – це інша людина, якій адресовані ваші слова. Насипте сіль у воду. Бачите, вона розчиняється. Так і ваші слова розчиняються у другій людині, коли вона їх приймає близько до серця. Може, хтось пригадав, якими негарними словами називав свого друга. Може, тепер би ви і хотіли їх повернути назад, але, як бачите, вони розчинилися, повернути їх неможливо. Вони осіли у серці ображеної вами людини. Тому спершу треба подумати, а вже потім казати. Бо «слово – не горобець, вилетить і не спіймаєш».
Тема: „Життя в добрі”
Для розкриття цієї теми ми використовуємо плакат із зображенням грішної і праведної людини. На плакаті спочатку зображено тільки голова і серце людини, тому що саме з них походять добрі й злі вчинки людини. В голові родяться добрі й злі думки, а в серці ростуть добрі й злі нахили. Коли б ми тільки дивилися на лице цієї особи, ми думали б, що вона праведна; але як поглянемо на серце, то бачимо, які гріхи там криються.(Див. додаток Б )
Під час розповіді ми прикріплюємо відповідні фігури в серце і довкола нього.
Дух Святий у вигляді голуба бажав би ввійти в серце, та туди його не впускають. Любов Святого Духа, що зображена променями, також не може дістатися туди. Злий ворог панує в тому серці за словами Святого Писання: «Хто робить гріх, є дитиною гріха». Надарма відкрите око розуму: грішник не хоче бачити того, що правдиве. Надарма світить зоря віри, грішник не дивиться на неї. Добрий Ангел не залишив ще душі, хоч вся вона в тяжких гріхах; молиться за її навернення, за її покаяння. А грішна душа навіть не думає про небесного Ангела, якому милосердний Отець доручив провадити ту душу дорогою добра; примушуючи його бути свідком, як у її серці панує диявол.
Злий дух не сам перебуває в серці грішної людини. Грішна душа подібна до Вавилону, в якому, за словами св. пророка, перебуває диявол і всі нечисті духи. В серці бачимо їх сім, у вигляді звірів, що символізують сім головних гріхів:
1. Пава асоціюється з гордістю.
2. Жаба символізує скупість.
3. Гадюка – заздрість. У вигляді змії заздрісний диявол показався нашим прародичам і ошукав їх.
4. Нестриманий козел зображає нечистоту.
5. Свиня символізує обжерливість.
6. Лев є образом гніву.
7. Слимак є знаком лінивства.
Та коли людина визнає свої гріхи і щиро кається, то Господь Бог прощає її. Добра сповідь виганяє диявола з серця. Він має в руках залізні кайдани, в яких тримав сковану душу. Кайдани символізують гріхи.
Бачимо також доброго Ангела, який заохочує душу до витривання: "Хто витриває до кінця, той спасеться" (Мт. 10, 22).Душа вже навернулась і покаялась. Її око бачить Бога. Віра й любов, як зоря і вогонь, світять і зігрівають серце. З розважань про Муки Христові вона черпає силу, щоб знищити свої злі нахили й пожадання, за словами св. Апостола: "Я розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос в мені" (Гл. 2, 20); щоб душа зовсім від себе віддалила гордість: "Мене ж не доведи,
Боже, чимось хвалитися, хіба хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я для світа" (Гл. 6, 14).
В серці відкрита книга пригадує слова Давида: "(Гріхи мої) обсіли мене, наче бджоли, палили, мов вогонь з тернини, та іменем Господнім я їх розіб'ю" (Пс. 117, 12).
На образі довкола серця бачимо головні гріхи, вигнані з нього: гордість (пава), пожадливість (жаба), нечистота (козел), заздрість (змія), обжерливість (свиня), гнів (лев), лінивство (слимак), . а їхнє місце в серці зайняли протилежні їм чесноти. Душа частою милостинею перемагає схильність до пожадливості. Частим збудженням правдивого жалю і слізьми покаяння нищить гнів і всі гріхи, які з гніву походять. Проти ненависті бореться молитвою за свого ближнього. Обжерливість, нестриманість перемагає постом (риби); тілесне пожадання, нечистоту перемагає приборканням тіла (бич), лінивство – великою любов'ю до Божого закону.
Через чесноти, а особливо через гарячу любов до Бога і ближнього, душа вже тут, на землі, відчуває небесну радість.
На закінчення уроку ми проводимо гру: «Спіймай собі рибку».
На підлозі розкладаємо кольорові рибки (Див.додаток Г) малюнком до підлоги. Потім діти за допомогою вудки «ловлять» цю рибку. Потім всі разом розглядаємо малюнки на рибках, пояснюємо їх значення.