Сторінка
18

Формування у молодших школярів загальнолюдських моральних цінностей у процесі вивчення курсу "Християнська етика"

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу й обговорюю, й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром ». Як бачимо, ці методи є імпульсом, який впливає на цілу систему дидактичної праці, зокрема на структуру уроку чи заняття, поведінку вчителя та учня на уроці, осягнення мети уроку. Це спосіб пізнання, що базується на активній взаємодії, взаємному впливі, включенні в спілкування, під час якого формуються навики спільної діяльності, структура цінностей та система переконань. Тут сам учень є ініціатором пошуку розв'язків даного питання. Він має більше можливостей говорити, запитувати, взаємодіяти, а навіть і пояснювати. Методи передбачають використання всіх можливих засобів.

Головним нашим завданням під час використання методів активізації було не є переказування готового знання, а організація самостійної праці учнів над запропонованими запитаннями. Учитель повинен керувати самостійною працею учнів, індивідуальною чи груповою, а не «переливати» готове знання в «порожні голови». Методичні пошуки вчитель повинен зосереджувати на тому, що мають робити його учні, а не на тому, що має робити він. Останнє залишається на другому плані.

Ми використовували на заняття таку схему інтерактивних методів:

«Відкриті двері» – декілька думок вчителя про дану тему.

Головне запитання вчителя – стосується найважливішого; фундамент праці в групі, члени якої повинні знати, чого шукають.

Праця в групах – учасники груп шукають відповіді на запитання. Якщо цей етап має кілька кроків, тоді кожен крок робиться по порядку.

Презентація праці – взаємне збагачення. Учні – джерело знань один для одного. Пошанування праці інших.

Підсумок і упорядкування відповідей – має два етапи:

– учасники в колі діляться своїми думками стосовно праці; потрібно вважати, щоб учні тримались даної теми;

– кульмінація – підсумок учителя; те, що найважливіше, вчитель повинен тримати на кінець уроку.

Активізація не є метою самою в собі. Найважливішим є те, щоб її учасники, шукаючи, самі знайшли мету. Вчитель знає, про що йдеться, але запрошує інших до радості відкриття.

Трьома елементами інтерактивних занять, органічно пов'язаними між собою, є вступ, активність та підсумок. Виконання одного елементу відбувається тільки в контексті двох інших.

Вступ – це окрема частина заняття, своєрідний пролог. Він включає в себе перший пункт попередньо поданої схеми, тобто «відкриті двері». Педагог подає учням інформацію, потрібну для подальшої співпраці, створює проблематичну ситуацію, зацікавлює учнів, інформації має бути стільки, скільки потрібно для приготування учнів до активності та самостійних пошуків, але не більше.

Активність це праця учасників над поставленим завданням, скерована на конкретний результат: малюнок, сценку, усну чи письмову відповідь. Вона включає другий, третій і четвертий пункти схеми. На першому етапі педагог творить малі групи та ставить перед ними завдання. Зачитує текст, акцентуючи на слуханні його в контексті завдання. Згодом повторює завдання, щоб закріпити в пам'яті учнів і подає інструкцію для подальшої праці. Кожне наступне завдання подається тільки після виконання попереднього. Після цього провідник визначає орієнтовний час праці та надає необхідні допоміжні матеріали. Найкраще покласти їх посеред залу чи на порожньому столі, звідки їх могли б узяти представники груп. У групах учні зачитують поданий текст. їхня подальша праця скерована на конкретний результат. Після цього наступає презентація праці. Спочатку провідник подає інструкцію щодо способу представлення результатів праці. Після цього кожна група презентує свою роботу.

Підсумок – це виразно виділена думка, що є центральною, провідною для всього заняття. Цією думкою провідник завершує всю працю, враховуючи результати робіт учнів. Підсумок можна поділити на звичайний і несподіванку або кульмінацію. У першому педагог коротко збирає та систематизує напрацювання учнів та впроваджує імпульс до дальших індивідуальних пошуків. У другому - представляє стислу і влучну думку, якої учні не висловили. Ця думка має спонукувати учнів до глибших роздумів над даною темою.

Інтерактивні методи передбачають використання духовного, емоційного та інтелектуального потенціалу учнів, щоб якнайповніше активізувати їхні можливості, вміння та відчуття.

Дані методи:

Сприяють можливості учнів говорити, питати чи пояснювати;

Сприяють можливості вчителя демонструвати малюнки, речі та фільми так, щоб побачене й почуте стосувалося присутніх на уроці та не було б «відірваним» від життя;