Сторінка
5
Аналіз теоретичних підходів та експериментальних даних в дослідженнях становлення і розвитку моральної свідомості дошкільників різних авторів дозволив нам виділити дві суттєві умови формування морально-ціннісної складової життєвої компетентності дошкільника. По-перше, це – створення емоційно-позитивного та виховуючого середовища, спрямованого на розвиток оптимістичного світосприйняття (Л. Князева, Ф. Левін-Щиріна, О. Сухомлинський). Але, активного виховного потенціалу таке середовище набуває лише за умов поєднання у виховному просторі національних та загальнолюдських цінностей, народних і родинних традицій.
По-друге, великого значення набуває змістовне наповнення середовища: театралізовані вистави духовно-морального змісту, ситуації морального вибору, ситуації-провокації, заняття Добра і Краси, ігри моральної спрямованості, читання художньої літератури тощо.
Р. Буре зазначає, у процесі формування цінностей, в дітей віком старшого дошкільного віку, особливу роль грає дорослий. Дорослий постає перед дітьми у двох функціях: як носій соціального досвіду, і правил поведінки, знання світу і як організатор процесу виховання і навчання. І перша й інша функція реалізуються у двох формах: стихійно і цілеспрямовано.
З погляду С. Козлової, кожен дорослий на момент його «зустрічі» з дитиною вже має досить великий соціально - моральних досвід. У цьому все в досвіді ґрунтується на тому, що нагромаджено людством у вигляді культури, традицій, побуту, моральних цінностей, і свідомо прийнято сучасною людиною. Спілкуючись із дорослим, дитина спостерігає за його діяльністю, чує її оцінювання, бачить його вчинки. Але процес створення моральних цінностей у дошкільнят відбуватиметься лише тому випадку, коли батьки, вихователі навмисно демонструють дитині свої оцінки, ставлення, вчинки, роблячи себе зразком для наслідування, своєрідним «наочним посібником». Така демонстрація вимагає великої такту, чуття міри, особливо коли справа стосується моральних цінностей.
Л. Волобуєва та О.Авилова визначили, формування моральних цінностей – це процес виховання моральної поведінки й моральних звичок. Вчинок характеризує ставлення людини до навколишньої дійсності. Щоб викликати моральні вчинки, треба створити відповідні умови, належним чином організувати життя вихованців. Моральна звичка – це потреба до здійснення моральних вчинків. Звички можуть бути прості, коли в основі лежать правила співжитку, культури поведінки, дисципліни, та складні – в вихованця створюється потреба в суспільстві і готовність до виконання діяльності. Для успішного формування моральних чеснот необхідно, щоб мотиви, з допомогою яких дітей спонукають до сприйняття і усвідомлення моральних цінностей, були значимими, щоб ставлення до моральних якостей в них були емоційно позитивним і щоб за необхідності діти могли проявити дані якості у певних ситуаціях. Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводитись, але й чому, заради чого варто дотримуватися встановлених вимог. Осмисленість вчинків своїх та інших дітей, прикладів з художньої літератури приводить до формування узагальнених уявлень про добро і зло, про критерії їх розмежування. Старший дошкільник може обґрунтувати , чому один казковий герой добрий, а інший злий. Свої обґрунтування дитина будує не на основі зовнішніх ознак образу, а на підставі вчинків: добрий, тому що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого не зважає. Під впливом знайомства з художньою літературою у дошкільників формуються етичні еталони-зразки, як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів поведінки. Ці еталони з одного боку, відображають певну сферу життя дитини, а з другого, містять у собі суспільну оцінку і емоційне ставлення. Внаслідок використання етичних еталонів виникають узагальнені образи людей : «невмійка», «білоручка», «трудівниця», «розумниця». Етичні еталони розвиваються від найбільш узагальненого недиференційованого утворення (добре-погано стосовно добра і зла, і у значенні красиве-потворне); до диференційованої системи оцінок-узагальнень (етичні відокремлюються від естетичних).
«Оволодіння першими простими навиками моральної поведінки ще не означає засвоєння моральної норми.» – вказує Т. Поніманська . Необхідно спочатку сформувати моральні стимули, мотиви які здатні втілити цінність у акт поведінки чи дію. Наступним етапом буде засвоєння моральних цінностей у взаємозв’язку з практикою вчинків та моральним вибором. «Дитина прилучається до світу людських цінностей не у формі споглядання, а діяльно, активно». – наголошує Т. Поніманська.
Важливе значення у процесі формування цінностей, на думку С. Козлової, грає емоційна активність дошкільників. Емоційна активність - це зацікавлене сприйняття пізнавального матеріалу, співпереживання, співчуття, бажання брати участь у події, оцінювати її. Емоційна активність може виявлятися в експресивно забарвленій мові, в міміці, жестах, рухах. Суттєвими показниками впливу знань на дитину є характер її поведінки після заняття: питання, роздуми, прагнення комусь щось переказати, і навіть зміст її ігор й образотворчої діяльності. Емоційна забарвленість інформації поглиблює її сприйняття, робить її живим, що дозволяє судити про ставлення дитини до отриманих знанням. Тому, ефективними засобами формування цінностей будуть ті, які максимально зачіпають емоційну сферу дитини.
Найкоротшим шляхом донесення до душі, до свідомості дитини моральної суті тих чи інших явищ, подій є витвори мистецтва. Особливо важливо читати дітям художні твори, обговорювати та переказувати їх, розігрувати із них ігри-драматизації.
Не можна не згадати про те, яке важливе значення для емоційно-ціннісного розвитку дитини має сім’я. Саме в сім’ї засвоюються та копіюються зразки реагування на різноманітні ситуації, на відношення до різних об’єктів і явищ життя. Частіше копіювання проходить на несвідомому рівні, близькому до того процесу, який відомий етолог К. Лоренц назвав імпринтингом (анг. «зафіксувати образ») Це психофізіологічний механізм, згідно з яким образ, сприйнятий в певний кризовий період розвитку, міцно запам’ятовується, трансформуючись у стійку програму поведінки. Такий підхід не вимагає від батьків спеціальної роботи з дітьми, але робить значимою їх поведінку. Дитина просто підсвідомо наслідує поведінку близьких дорослих. Крім того, батьки не тільки стихійно залучають дітей до моральних цінностей , але і свідомо використовують різноманітні методи і прийоми. Це бесіди на моральні теми, перегляди мультфільмів та читання художньої літератури з подальшим обговоренням моральних або аморальних вчинків героїв, їх поведінки. Не виключається і методи навіювання, пояснювання, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між вчинком дитини і результатом. Саме тому, Т. Поніманська наголошує, що взаємовідносини дітей з членами сім’ї повинні бути організовані таким чином, щоб у них була втілена модель тих моральних цінностей, якими оволодівають діти, а також можливість самостійного вибору способу поведінки.
Процес формування ціннісних орієнтацій містить багато компонентів. По - перше, це спостереження в різних видах діяльності, бесіди з дітьми та батьками, які стосуються індивідуальних і вікових особливостей вихованців, можливостей інтересів, потреб, переживань. Тільки спираючись на природні задатки і можливості, «натуральні форми психіки» (Л.Виготський), а також індивідуальний суб’єктивний досвід, дорослий може розвивати систему потреб, і ціннісні орієнтації дитини на її основі.