Сторінка
7
Виховання гуманних почуттів, духовних цінностей необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку з загальним емоційним розвитком дитини. Емоційне відношення дітей до оточуючого являється непрямим показником становлення їх почуттів. Художня література в сильній степені сприяє виникненню у дітей саме емоційного відношення до описаних подій, природи, героїв, персонажів літературних творів, до оточуючих їх людей, до дійсності.
Важлива функція моральних цінностей у тому, що вони містять зразок поведінки, а особливий виховний вплив використання художньої літератури полягає в тому, що значення моральних норм у них пояснюється не абстрактно, а на конкретних ситуаціях. Моральний урок, який діти винесуть з творів художньої літератури допоможе їм отримати чіткі орієнтири у системі цінностей, закласти підвалини міцних моральних переконань, сформувати власну модель поведінки в суспільстві. Зміст творів захоплює дітей, вводить у вир цікавих подій, отримує глибокий емоційний відгук, змушує хвилюватися за дійових осіб. Саме переживання за літературних героїв викликає у дітей співчуття, милосердя, доброзичливість, гуманність, почуття радості від перемоги добра над злом.
Залучення дітей до світу художньої літератури починається ще з раннього віку у сім’ї. Це потішки, пестушки, забавлянки, колискові. У дошкільному закладі продовжується знайомство з різними жанрами дитячої літератури: приказками та прислів’ями, загадками і скоромовками, лічилками, казками, байками, легендами, поетичними творами та ін.
Необмежені можливості формування моральних цінностей та емоційного розвитку мають такі перлини народної творчості, як казки, байки, прислів`я, вірші та ін. У творах фольклору через його героїв яскраво постає ідеал українського виховання: здорова, гуманна, культурна, щаслива людина; вільна, оригінальна та неповторна особистість.
Почесне місце у фольклорному жанрі посідає казка, яка є найулюбленішим і найпопулярнішим твором серед дітей. Казки містять простий, доступний, зрозумілий та захоплюючий матеріал, викликають живу зацікавленість. На прикладі казок діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає світ, залучається до справ та піклувань дорослих. Казкові сюжети побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, обов’язкового утвердження добрих начал, містять яскраві приклади гуманної поведінки, гуманних та антигуманних стосунків. Засуджуючи зло, переборюючи життєві труднощі, викриваючи жорстокість, казки закликають до перетворення світу на засадах людяності і краси, на засадах гуманізму. Важко переоцінити значення казки у вихованні та розвитку дітей. К.Д. Ушинський назвав казки «першими блискучими спробами» створення народної педагогіки і вважав. Що навряд чи хто-небудь був би спроможним «змагатися у цьому випадку з педагогічним генієм народу». Високо оцінюючи казку К. Ушинський зазначав «Я рішуче ставлю народну казку недосяжно вище від усіх оповідань, написаних спеціально для дітей освіченою літературою . У народній казці велика, сповнена поезії, дитина – народ розповідає дітям про дитячі мрії і принаймні наполовину вірить сама в ці мрії». С. Русова також зазначала, що в казці перед дитиною розкривається нове життя, вона подумки порівнює себе з іншими людьми. Про яких йдеться в оповіданні, порівнює свою поведінку, своє життя з іншими, починає його розуміти, співчувати, захоплюватись.
Оскільки однією з головних цінностей дошкільного віку є висока емоційна чуйність у сприйнятті художнього слова, здатність яскраво переживати описані події, неодноразово з хвилюванням стежити за розвитком сюжету. Тому використання казки є одним з провідних засобів формування емоційного досвіду у період дошкільного дитинства. Персонажі дитячих казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних або негативних. Основою механізму впливу казки на особистісні новоутворення дитини є усвідомлення емоційних станів через їх вербальне означення, а також здатність дошкільників до наслідування. Залежно від ситуації почуття та емоції можуть бути позитивними, негативними, орієнтувальними. Зазвичай діти супроводжують їх виразними рухами: мімікою, пантомімікою, голосовими реакціями.
Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. Наприклад, у казці «Троє поросят» дорослий засуджує легковажність тих поросят, які не захотіли будувати надійного дому, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами, «проживаючи життя» кожного з них. Адже троє поросят – це один і той самий персонаж, лише на різних етапах розвитку. У цій казці досить яскраво проілюстровано дорослішання особистості.
Кожній дитині знайомий стан, коли вона сповнена злістю, бажанням зламати чи зруйнувати щось. Це «вовк», що живе у кожному з нас. Та казка підказує: Вовк – некерована агресія, що завжди жорстоко карається. Звідси – опосередкований вплив моралі: учись керувати «вовком» у своїй душ.
Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості. Усі казки мають щасливий кінець, адже для дитини важливо бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Казка дає зрозуміти, що в людина поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. А почуття любові передбачає прийняття іншої людини такою, якою вона є.
Прислів’я та приказки передають у лаконічній формі суть істин, які треба розкрити дитині змалечку, щоб пам’ятала їх усе своє життя і завжди ними керувалася. Це загальнолюдські моральні поняття і категорії, свого роду заповіді, моральний кодекс народу. Вони вчать любити ближнього свого, як самого себе, шанувати батька і матір, любити рідну землю, бути справедливим, чесним, вічливим, скромним, не залишати людину в біді: голодного нагодувати, спраглого напоїти, дати притулок подорожньому, співчутливо поставитися до скривдженого та багато інших. Вони є скарбами виховного досвіду народу, в яких влучно, змістовно і цікаво втілено моральні категорії добра і зла, правди і кривди, совісті й безчестя, працьовитості та ліні. В них народна мораль засуджує брехунів, нечем, тих, хто не поважає старших, зводить наклепи, кепкує з інших, не надає допомоги, зраджує, лицемірить. Повага до людей, доброта, чесність, щирість у боротьбі проти злих сил. У поетичних мініатюрах прислів`їв повчання сприймається легко і запам`ятовується. Прислів`я і приказки часто несуть у собі іронію, жарт, чого не дістає у дітей дошкільного віку. Діти поступово до 5-6 років вчаться розуміти іронію, її переносне значення. Вираз «Коли рак на горі свисне» відображає гумор по відношенню людини до майбутніх подій, які неможливо виконати.
Байки – короткі оповідання повчального змісту, на початку або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка - мораль. Однією з головних особливостей байки є алегорія – зображення одних предметів через інші. Тому персонажами байок виступають тварини, рослини, іноді люди. Жодну байку не можливо уявити без комізму і сатири. Діти легко засвоюють повчальний зміст, навчаються ставитись з гумором до життєвих подій, формується позитивне світосприйняття.