Сторінка
1
Сьогоднішня система вищої освіти України діє та розвивається, втілюючи в життя Концепцію розвитку університету як національного закладу до 2010 року, головні засади якої повністю втілюють принципи Болонської декларації. Вона передбачає реалізацію в освітній галузі модель спеціаліста ХХІ століття з творчим, гуманітарним, інтелектуально – моральним імперативом, збереження світового рівня фундаментальної, інформаційної та гуманітарної підготовки. Вагому роль у формуванні цих якостей особистості відіграє СРС, яка призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи в навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід з кризової ситуації, способу адаптації до професійної діяльності у сучасному світі.
Оскільки, діюча реформа вищої освіти пов’язана з переходом від парадигми навчання до парадигми освіти, тому слід визнати, що СРС в умовах кредитно – модульної технології навчання є не просто важливою формою освітнього процесу, а повинна стати його основою. Це передбачає орієнтацію на окремі активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до індивідуального навчання з урахуванням потреб та можливостей особистості. Мова йде не просто про збільшення кількості годин на СРС, а про перегляд організації навчально – виховного процесу у ВНЗ.
СРС є головним із резервів підвищення якості навчання та підготовки майбутніх спеціалістів. За кредитною системою вона складає дві третіх частини від загального обсягу вивченого курсу. У зв’язку з цим в умовах запровадження кредитної технології навчання проблема правильної та ефективної організації СРС є цілком актуальною. Таким чином, запровадження кредитної технології навчання у ВНЗ України потребує принципового перегляду організації навчально – виховного процесу у ВНЗ, зміни самої технології навчання та її методичного забезпечення, дозволяє зробити акцент на активізації СРС.
Актуальність проблеми дидактичного проектування СРС дисципліни МПН, її недостатня теоретична розробленість і потреби практичної підготовки фахівців зумовили вибір теми дипломного проектування: «Дидактичне проектування самостійної роботи студентів з дисципліни МПН».
Мета дослідження – підвищити ефективність професійної підготовки майбутніх інженерів – педагогів шляхом удосконалення форм і методів СРС при вивченні дисципліни «Методика професійного навчання».
Об’єкт дослідження – навчально – пізнавальна діяльність студентів при вивченні дисципліни МПН.
Предмет дослідження –зміст, рівні, типи та форми СРС з дисципліни «Методика професійного навчання».
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущені, що навчально – пізнавальна діяльність студентів в умовах кредитно – трансферної системи навчання буде найбільш ефективною, якщо розробляти і впроваджувати диференційну систему різних форм і методів самостійної роботи, націлену на поглиблення та систематизацію знань та удосконалення умінь з навчальної дисципліни «Методика професійного навчання».
Завдання дослідження:
1. Аналіз наукових підходів до зміни ролі та обсягів СРС в умовах впровадження принципів Болонського процесу.
2. Розгляд видів, рівнів, типів та форм СРС за кредитно – трансферною системою навчання.
3. Вибір оптимальних форми та методів для розробки різнорівневих завдання для СРС з дисципліни «Методика професійного навчання».
4. Реалізація розробленої системи завдань на основі навчального середовища MOODLE.
Реформування вищої освіти України з урахуванням інтеграційних європейських процесів
Міф про те, що вітчизняна вища освіта, яка збереглась ще з часів існування СРСР, є кращою у світі, поступово розвіюється в освітянському середовищі. Радянська система вищої освіти, яка здійснювала якісну підготовку фахівців у тоталітарній державі для індустріальної економіки, не спроможна так ефективно працювати у постіндустріальній державі з ринковою економікою та демократичним устроєм.
Сучасне суспільство характеризується властивими для трансформаційних суспільств швидкими змінами у всіх сферах життя. Зміни відбуваються завдяки чинникам, що сприяють розвитку економіки та промисловості, культури міжнаціональних відносин, та безпосередньо впливають на розвиток інформаційного, зокрема, й освітянського простору.
Враховуючи нові реалії життя Кабінет Міністрів України у вересні 2004 прийняв Державну програму розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки, метою якої є нарощування потенціалу вищої освіти, усунення причин, які уповільнюють її адаптацію до соціально орієнтованої ринкової економіки, інтеграцію у європейський і світовий освітній простір, розширення доступу громадян до здобуття вищої освіти, підвищення якості вищої освіти, удосконалення механізмів управління і фінансування, здійснення заходів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного процесу, посилення соціального партнерства з роботодавцями у сфері формування якісної та конкурентоспроможної робочої сили на ринку праці. Серед основних завдань Програми йшлось і про диверсифікацію вищої освіти та входження її в європейський і світовий освітній та науковий простір.
Вибір нашої держави – європейська інтеграція. Як сказав у своєму виступі з нагоди 15 – тої річниці Незалежності України президент Віктор Ющенко “український народ хоче бачити Україну високорозвиненою, демократичною європейською державою”. Серед основних досягнень українського народу за роки незалежності можна вважати визначення і збереження курсу європейської та євроатлантичної інтеграції. Українці “свідомо здійснили саме той стратегічний європейський вибір, який найповніше відповідає суті національних інтересів України. Не для когось – для себе”.
Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку у напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України – це однозначно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права та свобод людини і громадянина.
Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта. Освіта в сучасних умовах виступає не тільки як необхідна умова розвитку суспільства і держави, але й сама собою стає потужною галуззю економіки, від успішного функціонування якої залежить і стан всієї економіки країни.
Процес перебудови вищої освіти Європи, який започатковано 1998 році прийнято називати Болонським.
Болонський процес – це утворення європейського простору вищої освіти шляхом зближення та інтеграції національних систем освіти. Існує думка, що Болонський процес – це не програма, яку офіційно визнали, узгодили і прийняли кілька країн, координуючи свої дії на рівні урядів, а звичайні домовленості передової освітянської Європи про те, як надалі розвивати освіту.