Сторінка
6
Другий – репродуктивна діяльність, що пов’язана із відтворенням інформації про об’єкт. До СРС цього рівня відносять окремі етапи лабораторно – практичних занять, типові (стандартні) курсові проекти, а також спеціально відтворені домашні завдання. Характерна особливість робіт цього рівня полягає в тому, що в завданні до них потрібно оповіщати ідею, принцип рішення і висувати вимоги до розвитку цього принципу чи ідеї. Сприяє формуванню копій і знань, які дозволяють вирішувати типові задачі.
Третій – продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань. Завдання цього типу передбачають пошук, формування та реалізацію ідеї рішення, що виходить за межі відомих студенту знань, потребує аналізу засвоєної раніше навчальної інформації, розгляд її під новим кутом зору. Типовими СРС цього рівня є курсові та дипломні проекти, що формують у студентів знання у рішенні нетипових задач.
Четвертий – самостійна діяльність, що виявляється у створенні умов для творчої діяльності студентів. Цей рівень самостійних робіт реалізується при виконанні завдань науково – дослідного характеру, включаючи курсові та дипломні проекти та роботи. Пізнавальна діяльність при виконанні цих робіт полягає в глибокому проникненні в суттєвість проблеми, встановленні нових зв’язків, раніше невідомих принципів, ідей, генерування нової інформації.
Кожен з цих рівнів, хоча вони виділені умовно, об’єктивно існують. Дати самостійне завдання студенту рівнем вище – це в кращому випадку марна трата часу. Основне завдання викладача – довести якомога більше студентів до четвертого рівня самостійності. Проте треба пам’ятати, що шлях до цього лежить лише через три попередніх рівні. Відповідно будується програма дій викладача при організації самостійної роботи у процесі навчання.
На кожному етапі викладач повинен творчо шукати способи організації індивідуальної, парної або групової самостійної навчальної роботи з урахуванням знань, здібностей та індивідуальних особливостей студентів. Адже на кожному етапі вони виконують відповідну систему послідовних дій щодо певного виду робіт. Завдання викладача полягає у тому, щоб допомогти скласти план роботи, підібрати матеріали, підтримати кожного студента у вирішенні тієї чи іншої проблеми, зокрема у виборі раціональної ідеї, оптимального варіанту. Саме в процесі послідовного виконання роботи у студентів розвивається самостійність у пошуку проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, вибір оптимального варіанту та його обґрунтування, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування очікуваних результатів, вибір матеріалів тощо.
Таким чином, щоб розвинути у студента самостійну творчу активність, їм потрібно дати загальноосвітні і спеціальні знання, розвинути у них самостійність мислення, образну та просторову уяву, сформувати навички самостійної дослідницької діяльності.
СРС під керівництвом викладача протікає у формі ділової взаємодії: студент отримує безпосередні вказівки, рекомендації викладача з організації самостійної діяльності, а викладач виконує функцію управління через облік, контроль і корегування помилкових дій. Викладач повинен, опираючись на сучасну дидактику, встановити рівень СРС і необхідну ступінь її інтеграції у вивченні конкретної навчальної дисципліни.
У відповідності з рівнем самостійної діяльності студентів Гончаренко С.У. виділяє чотири типи самостійних робіт: відтворюючі, реконструктивно – варіативні, евристичні та творчі роботи. Кожний з цих типів має свою дидактичну мету.
Відтворюючі самостійні роботи за зразком необхідні для запам’ятовування способів дій в конкретних ситуаціях, формування типу діяльності студентів не зовсім самостійна, оскільки їхня самостійність обмежується простим відтворенням, повторенням дій за зразком. Однак, роль таких робіт досить значна. Вони є основою для самостійної діяльності студента. Роль викладача полягає в тому, щоб визначити оптимальний обсяг роботи для кожного. Передчасний перехід до самостійних робіт інших типів позбавляє студента необхідної системи знань, умінь і навичок. Затримка на роботах за зразками – зайва трата часу, що сприяє породженню нудьги й неробства. У студентів зникає зацікавленість до навчання і предмета, наступає гальмування в їхньому розвитку.
Реконструктивно – варіативні самостійні роботи дозволяють на основі раніше отриманих знань та за даної викладачем ідеї самостійно знайти конкретні способи вирішення завдань. Самостійні роботи цього типу сприяють осмисленому перенесенню знань у типові ситуації, виробленню умінь аналізувати події, явища, факти, формуванню прийомів і методів пізнавальної діяльності, розвитку внутрішніх мотивів пізнання, створюють умови для розвитку розумової активності студентів.
Евристичні самостійні роботи формують уміння і навички пошуку відповіді за межами відомого зразка. Студент сам обирає шлях вирішення завдання на основі уже відомих йому знань. На даному рівні продуктивної діяльності формується творча особистість студента. Постійний пошук нових рішень, узагальнення та систематизація нових знань, перенесення їх в нові, нестандартні ситуації роблять знання студента більш гнучкими, мобільними, виробляють уміння, навички і потреби самоосвіти. Види евристичних самостійних робіт можуть бути найрізноманітнішими: самостійне пояснення, аналіз демонстрації, явища, реакції, обґрунтування висновків за допомогою аргументів, рівнянь, розрахунків тощо.
Творчі самостійні роботи є вінцем системи самостійної діяльності студентів, яка дозволяє їм отримувати принципово нові знання, зміцнити навички самостійного пошуку знань. Психологи вважають, що розумова діяльність студентів при вирішенні проблемних, творчих завдань аналогічна розумовій діяльності творчих наукових працівників. Завдання такого типу – один із найефективніших засобів формування творчої особистості.
В практиці навчання кожен тип самостійної роботи представленний різноманітністю видів робіт, що використовуються в системі як аудиторних, так і позааудиторних занять.
1. Робота з підручником. Це робота з текстом та графічним матеріалом підручника: складання плану відповіді за прочитаним текстом; короткий конспект тексту; пошук відповіді на раніше поставлені до тексту завдання; аналіз порівняння; узагальнення й систематизація матеріалу кількох параграфів. Робота з першоджерелами, довідниками, науково – популярною літературою, конспектування та реферування прочитаного.
2. Вправи: тренувальні, відтворюючі і за зразком, складання завдань та запитань і їх розв’язання, рецензування відповідей інших студентів, оцінка їх діяльності, вправи, спрямовані на вироблення практичних умінь та навичок.
3. Розв’язання різноманітних завдань та виконання практичних і лабораторних робіт.
4. Різноманітні перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, семінари, колоквіуми.
5. Підготовка доповідей та рефератів.
6. Виконання індивідуальних та групових завдань.
7. Домашні лабораторні досліди та спостереження.
8. Технічне моделювання та конструювання.