Сторінка
12
Потім виконувалася вправа «Шлюбне оголошення», яка полягала у тому, що всім членам групи потрібно було написати шлюбне оголошення протягом 3-5 хвилин. В інструкції підкреслювалося, що слід надавати насамперед психологічні характеристики, а не захоплюватися описом зовнішнього вигляду, квартири, машини. І знову всі по черзі зачитували свої оголошення, а група допомагала, доповнюючи те, що учасник пропустив.
Вправа «Без маски» складалася з того, що всі учасники по черзі брали картки, які лежали на столі, і без підготовки продовжували висловлювання, яке мало початок на картці.
Група прислухалася до інтонацій, голосу, оцінювала міру щирості. Якщо було визнано, що висловлювання було щирим, то вправу продовжував наступний учасник. Якщо ж група визнавала, що воно було шаблонним, нещирим, учасник робив ще одну спробу, але вже після всіх.
У кінці заняття учасники отримували домашнє завдання.
Метою четвертого заняття було усвідомлення учасниками того, що в їх поведінці допомагає партнерові відкрито і детально говорити про свої проблеми й стан і що може погіршити стан. Ознайомлення з прийомами слухання.
Це заняття розпочиналось з ритуалу індивідуального привітання, а потім у колі – ритуал вітання групи. Проводилась рефлексія минулого заняття.
Першою була вправа «Прогулянка». В її ході учасники групи сідали по колу і відправлялися в уявну подорож. Потім потрібно було ділитися своїми враженнями, створивши 2 групи. Поділитися на групи треба було так, щоб в одній групі опинилися ті, хто ще не працював разом.
Кожен по черзі розповідав про свої враження про ті образи, переживання, стани, які у нього виникали під час «прогулянки», а інші уважно слухали оповідача, не задаючи питань, не коментуючи і не інтерпретуючи почуте. Треба було вловити ті моменти, коли реципієнти перестають слухати. На кожне оповідання було витрачене приблизно 3 - 4 хвилини.
Після завершення роботи в групах усі поверталися в коло і ділилися враженнями на цей раз про роботу в малих групах. Підводячи підсумок обговорення, ми ще раз звернути увагу учасників на те, як важливо вміти слухати іншу людину.
Потім була вправа «Контролер» під час виконання якої двоє учасників розмовляли, третій виступав в ролі «контролера». Були проведені три бесіди: кожен поговорив з кожним і кожен по черзі виступив в ролі контролера. Одна розмова була розрахована хвилин на 8 – 10. Ми стежили за часом і казали, коли треба помінятися ролями. Розмовляючи у парі, треба було дотримуватись наступного правила: перш ніж висловити свою думку з обговорюваного питання, треба повторити було те, що сказав співрозмовник. Контролер стежив за дотриманням цього правила і мав право втрутитися в розмову, якщо учасники розговору забували його виконувати.
Після завершення вправи було обговорення в групі питання: «Як впливало на бесіду повторення слів співрозмовника». В процесі обговорення висловлювалися такі ідеї:
– це дозволяло перевірити, чи правильно я зрозумів співрозмовника;
– давало можливість не відхилятися від теми обговорення, триматися в руслі обговорення, говорити про одне і те ж;
– у процесі повторення обмірковували слів співрозмовника;
– давало можливість краще запам'ятати те, що сказав співрозмовник;
– поліпшувало емоційний контакт (приємно переконатися, що тебе почули, зрозуміли);
– слухаючи свої слова у викладі іншого, краще починаєш розуміти себе, помічати нові аспекти обговорюваної проблеми тощо.
Далі була вправа «В чому справа?». Кожен з учасників отримував картку. На кожній картці текст розділений на три частини: перша частина присвячена загальному опису ситуації, і вона зараховується до початку розмови. Тут підкреслена роль, яку буде грати учасник – власник картки. Друга частина тексту містить те, що учасник будете відкрито говорити своєму співрозмовникові, а в третій частині тексту викладена справжня причина поведінки учасника в ситуації, яку він не готовий відразу відкрито висловити. Завдання другого учасника, який бере на себе іншу роль, зазначену в картці, – зрозуміти справжню позицію співрозмовника. При цьому він повинен використовувати уточнення, переказ, подальший розвиток думок співрозмовника, повідомлення про свій стан і стан співрозмовника. Увага: учасникам не потрібно вирішувати проблему співрозмовника, необхідно тільки зрозуміти, в чому справа.
В ході роботи відбувалися дві розмови: спочатку один з учасників пари розбирається в проблемі іншого, потім – навпаки. Після завершення вправи було запропоновано її учасникам обмінятися думками з приводу використання в бесіді прийомів активного слухання.
Потім слідувала вправа «Проблема» у ході якої учасники групи об'єднувалися в пари. Кожен з партнерів по черзі розповідав про якусь свою проблему. Завданням іншого було – зрозуміти суть проблеми, розібратися в ній, використовуючи при цьому тільки певні прийоми спілкування: безмовне слухання, уточнення, переказ, подальший розвиток думок співрозмовника.
Вправа розрахована в середньому на 30 хвилин. Для посилення об'єктивації поведінки і зростання тренувального ефекту, учаснику,що слухає були надані картки, на яких були написані назви перерахованих в інструкції прийомів. Кожен раз, перш ніж вступити в розмову, він був повинен вибрати і показати своєму співрозмовнику картку з назвою прийому, який він збирається використовувати.
В ході обговорення ми зверталися до групи з такими питаннями: «Які враження виникли у Вас в ході бесіди?», «Які прийоми Ви використовували частіше, які рідше?», «Використання яких прийомів викликало у вас труднощі?», «Що давало використання прийомів?»
Таким чином, ця вправа дозволяє учасникам занять усвідомити і проаналізувати те, як їм вдається слухати інших людей, якого роду помилки вони при цьому допускають і чому. Ця вправа, крім того, дозволяє тренувати уміння слухати.
Також у ході нашого заняття використовувалась вправа «Розповідь». Учасники сідали по колу. Для виконання цієї вправи необхідно було знати правила активного слухання (учасникам групи були роздані картки з надрукованими правилами).
Вправа виконувалась в парах. Треба було розподілити між собою ролі: один говорив, а інший –слухав. Завдання складається з декількох кроків. Кожен крок розрахований на певний час, але учасникам не потрібно стежити за часом. Ми кожен раз говорити, що треба робити і коли треба завершити виконання завдання. Спочатку правилами хорошого слухання керувався «реципієнт».
Отже, «комунікант» протягом 5 хвилин розповідав «реципієнту» про свої труднощі, проблеми в спілкуванні. Особливу увагу при цьому він звертав на ті свої якості, які породжують ці труднощі. «Реципієнт» дотримувався правил хорошого слухання і тим самим допомагав «комуніканту» розповідати про себе. Через 5 хвилин ми зупинили бесіду.
Потім у «комуніканта» була 1 хвилина, протягом якої йому треба було сказати «реципієнту», що в поведінці останнього допомагало йому відкрито висловлюватися, розповідати про себе, а що заважало цьому оповіданню. Після того, як 1 хвилина пройшла, ми дали завдання «комуніканту» протягом 5 хвилин розповідати «реципієнту» про свої сильні сторони в спілкуванні, про те, що йому допомагає встановлювати контакти, будувати взаємини з людьми. «Реципієнт», не забуваючи дотримуватись правил хорошого слухання, враховуючи всю ту інформацію, яку він отримав від «комуніканта» протягом попередньої хвилини.