Сторінка
5
У дидактичній теорії не існує єдиної універсальної класифікації методів навчання через складну природу цього феномену, його багатофункціональність. Для оцінювання і вибору методів навчання необхідно використовувати різні класифікації на основі укрупнення та об'єднання методів у великі групи за визначеними критеріями. Найбільшого поширення набули класифікації на основі діяльнісного підходу.
Класифікація методів за дидактичними цілями
За дидактичними цілями виокремлюють дві групи методів навчання:
1. Методи, що забезпечують первинне засвоєння навчального матеріалу:
— інформаційно-розвивальні методи (усний виклад учителя, розповідь, бесіда, робота з книгою);
— евристичні методи (евристична бесіда, диспут, лабораторна робота);
— дослідницькі методи (спостереження і систематизація фактів, самостійне вивчення проблеми в науковій літературі, метод генерації ідей).
2. Методи, що забезпечують закріплення і вдосконалення здобутих знань:
— вправи (за зразком, варіативні, пробні, тренувальні та ін.);
— практичні роботи, спрямовані на застосування теоретичних знань на практиці.
Класифікація на основі зовнішніх форм прояву методів навчання.
Основою традиційної класифікації є джерела знань, характер чуттєвого сприймання інформації (слух, зір, к). На цій підставі виокремлюють методи:
§ словесні (розповідь, пояснення, лекція, бесіда, інструктаж, робота з книгою, навчальна дискусія, диспут);
§ наочні (спостереження, демонстрування, ілюстрування);
§ практичні (вправа, лабораторна робота, практична робота, дидактична гра).
Фіцула М.М. ці ж методи класифікує як методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
Словесні методи навчання. До цієї групи належать методи, які реалізуються переважно через усну комунікацію. Основним їх елементом є слово, мовлення вчителя.
Розповідь — монологічний виклад навчального матеріалу, який використовують для послідовного та емоційного повідомлення знань.
Здебільшого у формі розповіді викладають описовий навчальний матеріал (про природні умови, факти, (а тощо).
Пояснення — словесний метод навчання, основне завдання якого полягає в розкритті причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей у розвитку природи, людського суспільства і людського мислення.
До словесних методів навчання, які використовують у старшій школі та вищих навчальних закладах, належить лекція.
Навчальна лекція — словесний метод навчання, що передбачає усний виклад навчального матеріалу, який характеризується великим обсягом, складністю логічних побудов, сконцентрованістю розумових образів, доведень і узагальнень.
Бесіда — словесний питально-відповідний метод навчання, завдання якого — спонукати учнів до актуалізації відомих і засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень.
Робота з книгою — багатофункціональний метод словесної групи, що полягає в опрацюванні літератури різних видів і спрямований на формування нових знань, їх закріплення, вироблення вмінь і навичок та реалізацію контрольно-корекційної функції в умовах урочного та позаурочного навчання. Застосовується на всіх видах уроків і є одним з основних методів роботи учнів на уроці.
Навчальна дискусія (лат. discussio — розгляд, дослідження) — словесний метод навчання, суть якого полягає в обміні поглядами до конкретної проблеми з метою набуття нових знань, зміцнення власної думки, формування вміння її обстоювати.
Диспут (лат. disputo — міркую, сперечаюся) — словесний метод навчання, суть якого полягає в цілеспрямованому зіставленні різних поглядів на наукову чи суспільну проблематику з метою формування в учнів оцінних суджень, зміцнення світоглядних позицій.
Інструктаж (лат. instructio — настанова) — словесний метод навчання, який передбачає ознайомлення зі способами виконання завдань, інструментами, матеріалами, технікою безпеки, показ трудових операцій та організацію робочого місця.
Останні 3 методи Фіцула М.М. відносить до методів стимулювання навчальної діяльності, а саме до підгрупи методів формування пізнавального інтересу.
Наочні методи навчання. Це способи наочно-почуттєвого ознайомлення учнів із різними предметами, явищами, процесами, що є об'єктами навчання. Наочні методи застосовують у тісному взаємозв'язку зі словесними, адже вони передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій на підтвердження словесних тлумачень; їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів.
Ілюстрування — наочний метод навчання, який полягає в показі та сприйнятті предметів, процесів і явищ у їх символьному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, схем, репродукцій, звукозаписів тощо.
Демонстрування — наочний метод навчання, який полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді.
Спостереження —метод навчання, який передбачає тривале цілеспрямоване сприймання об'єктів чи явищ із фіксацією змін, які в них відбуваються, і виявлення на цій основі внутрішніх зв'язків і залежностей, розкриття сутності явищ.
Відеометод — наочний багатофункціональний метод навчання, який полягає у використанні відеоматеріалів і активізує наочно-чуттєве сприймання, забезпечує більш легке і міцне засвоєння знань в їх образно-понятійній цілісності та емоційній забарвленості.
Практичні методи навчання. Вони охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок та вмінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах із метою досягнення їх вищого рівня. У системі практичних методів навчання використовують такі основні прийоми: постановка завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативне стимулювання, регулювання, тощо. Ці прийоми є складовими методів вправ, лабораторних і практичних робіт, дидактичних ігор.
Вправа — практичний метод навчання, який передбачає планомірне, організоване, повторне виконання дій із метою оволодіння ними або підвищення їх якості.
Лабораторна робота — практичний метод навчання, який передбачає вивчення в спеціальних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
Практична робота — метод навчання, спрямований на поглиблення і закріплення теоретичних знань та перевірку наукових висновків.
Дидактична гра — спеціально створена ситуація (модель реальності). з якої учням запропоновано знайти вихід.
Класифікація методів навчання за типом пізнавальної діяльності учнів
Тип пізнавальної діяльності характеризує рівень пізнавальної активності та самостійності учнів у навчанні. На цій підставі виокремлюють пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи. Кожен з них може проявлятися в словесній, наочній і практичній формах. Система цих методів розкриває динаміку пізнавальної активності учнів від сприймання готових знань, їх запам'ятовування, відтворення до творчої пізнавальної праці, яка забезпечує самостійне оволодіння новими знаннями.
Класифікація методів навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань.