Сторінка
7
Проблематичною є організація підвезення дітей до шкіл. Формально воно здійснюється здебільшого місцевим транспортом і перебуває на високому рівні.
Однак фактично учням видаються безплатні проїзні квитки на місцеві види транспорту. Нині статус місцевого виду транспорту зберігся за незначною кількістю автобусних рейсів, які курсують декілька разів на день і учням, щоб добратися до навчального закладу та додому приходиться довгий час очікувати. Водночас право пільгового проїзду на ці види транспорту мають пенсіонери. Переповненість транспорту викликає значну фізичну втому в учнів та позначається на продуктивності засвоєння ними знань.
Участь громадськості
Формальна сторона.
Органом громадського самоврядування у загальноосвітньому навчальному закладі є загальні збори учасників навчально-виховного процесу, які скликаються не менше одного разу на рік. Делегати до загальних здорів обираються в однаковій кількості від учнів класними зборами; працівників закладу освіти зборами трудового колективу; батьків класними батьківськими зборам. Учасники обирають раду закладу освіти, її голову.
Загальні збори заслуховують звіт директора про здійснення керівництва загальноосвітнім навчальним закладом, розглядають питання навчально-виховної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладу.
У разі, якщо директор не справляється зі своїми обов’язками, мають право порушити клопотання перед органом управління освітою про його невідповідність посаді.
У період між загальними зборами діє рада загальноосвітнього навчального закладу.
До складу ради загальноосвітнього навчального закладу обираються пропорційно представники від педагогічного колективу, учнів 5-11 класів, батьків і громадськості.
Рада загальноосвітнього навчального закладу організовує виконання рішень загальних зборів, затверджує режим роботи закладу, розглядає питання щодо зміцнення матеріально-технічної бази, поповнення й використання бюджету закладу, розподілу фонду загального обов'язкового навчання.
На рівні області можуть функціонувати різноманітні організації на громадських засадах, які мають вплив на освітню систему –– рада директорів навчальних закладів та ін.
Фактично система громадського самоврядування не набрала належного розвитку. Це пов’язано з низькою зацікавленістю батьків у педагогічних справах. Їх фактична участь і неформальний вплив зводиться до спонсорської діяльності у формі виділення коштів на проведення ремонту в приміщенні школи, чи закупівлі обладнання. Низькою є участь учнів в самоврядуванні школою. Як правило, їх присутність у раді навчального закладу є формальною.
Водночас на стан освіти певну роль відіграє опосередкований неформальний вплив на державному, обласному та районному рівнях. Він проявляється у лобіюванні у виконавчих органах відповідного рівня прийняття тих чи інших проектів, що фінансуються з бюджету. Це, в свою чергу, позначається на сумі виділених коштів на функціонування освіти.
Державний контроль за діяльністю закладів освіти
Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітнього навчального закладу будь-якого типу і форми власності є державна атестація закладу. Завданням атестації є вивчення матеріально-технічної та навчально-методичної бази закладу освіти, її можливостей стосовно реалізації навчально-виховних програм закладу; аналіз реального стану проведення навчально-виховного процесу. Згідно з законодавством атестація повинна проводитися як правило раз на 5 років. Атестуються лише заклади, які одержали ліцензію на проведення своєї діяльності.
Атестація закладів державної власності проводиться Міністерством освіти, а комунальних закладів та закладів інших форм власності – обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями освіти за допомогою регіональних експертних рад. Ними складаються плани атестації навчальних закладів, які доводяться до відома закладів не пізніше, як за три місяці до проведення атестації. Для проведення експертизи навчального закладу створюється експертна комісія. В її склад входять педагогічні працівники, працівники управлінь освіти та Державної інспекції закладів освіти. З формальної точки зору існує можливість і для участі представників громадськості у проведенні атестації. В склад комісії можуть залучатися також представники зацікавлених організацій, професійних, творчих спілок.
На основі висновку регіональної експертної ради відповідний орган управління освітою визнає заклад атестованим чи неатестованим. Атестовані заклади видають своїм випускникам документи про освіту державного зразка. Неатестовані –позбавляються ліцензії на право проведення освітньої діяльності
У разі неатестації заклад має право подавати обґрунтовану апеляцію до Міністерства освіти і науки.
У період між атестацією проводяться перевірки (інспектування) загальноосвітнього навчального закладу з питань, пов'язаних з його навчально-виховною діяльністю. Здійснюється Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки, яка у навчально-виховні заклади направляє експертні комісії. Перевірка навчально-виховної діяльності навчальних закладів на місцях проводиться теж методичними кабінетами при районному відділі освіти. Перевірки з питань, не пов'язаних з навчально-виховною діяльністю закладу, проводяться його засновником.
Фінансування освіти
Правові основи фінансування середньої освіти
Складові фінансової політики у сфері середньої освіти:
визнання пріоритетності освіти у проведенні державної політики;
встановлення нормативно-правової основи фінансової політики;
асигнування фінансових ресурсів згідно визначених обсягів за нормативами;
визначення формул формування місцевих бюджетів освіти;
визначення нормативів видатків на одного учня різних навчальних закладів;
визначення основних правил залучення та норм використання школами позабюджетних коштів.
Оскільки в Україні існує три рівні державного управління (державний, обласний, районний), то і фінансування середньої освіти також здійснюється з бюджетів, що формуються на цих трьох рівнях: державному, обласному та районному. Причому переважна частина бюджету освіти формується на рівні району. Кошти районного і обласного бюджетів складають приблизно 94-99% всього бюджету середньої освіти.
Розподіл між видатками бюджетів різних рівнів відбувається таким чином:
з Державного бюджету фінансуються:
республіканські спеціальні школи-інтернати для обдарованих дітей (їх всього 3);
школи соціальної реабілітації, в яких утримуються неповнолітні правопорушники віком 11-14 років;
випуск підручників.
з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя фінансуються:
спеціальні школи, школи-інтернати для дітей з вадами розвитку;
загальноосвітні школи-інтернати;
дитячі будинки;
підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
з районних бюджетів:
загальноосвітні школи;
спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії тощо;
загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки (якщо 70% контингенту формується в межах району).