Сторінка
11
Місцеві бюджети освіти (районні) встановлюються на основі фактичної потреби, в якій враховані лише мінімальні, обов’язкові витрати (на заробітну плату і комунальні послуги). Фінансування закладів середньої освіти, за різними оцінками, здійснюється на 40—60% їх реальної потреби
Міністерством економіки з 1995 року було профінансовано лише будівництво декількох сільських шкіл.
Видавництво підручників має фінансуватися з державного бюджету. Оскільки ж обсяги фінансування є недостатніми, місцеві органи управління освітою вживають своїх заходів: обласні органи можуть спрямовувати на ці цілі частину районних бюджетів, зобов’язати їх сплачувати певний відсоток вартості підручників, оплачувати частково за рахунок коштів батьків тощо.
Нормативними документами передбачено створення фонду всеобучу, який створюється за рахунок своїх надходжень в обсязі 1-3% і може використовуватися на власні потреби. Фактично ж цей фонд вже декілька років майже не планується в бюджеті освіти району.
Уточнення потреби відбувається під впливом таких факторів: вищі органи ці цифри намагаються зменшити, в свою чергу директори шкіл намагаються особисто "вибити" додаткові асигнування.
Отримання додаткових доходів за рахунок освітніх послуг реально представлено лише у великих містах, в регіонах воно не має перспективи внаслідок низького рівня доходів населення.
Оплата праці вчителів залишається на рівні, який не забезпечує нормального відтворення їх працездатності.
Проблемні питання управління освітою:
1. Відсутність дієвих механізмів контролю за дотриманням існуючих законодавчих актів. Нині не дотримуються закони ні щодо загальних обсягів державного фінансування на освіту, ні щодо величини заробітної плати.
2. Відсутність механізмів участі громадськості в спорудженні інфраструктури, її розміщенні.
3. Відсутність можливостей щодо збільшення заробітної плати вчителям на місцевому рівні, що не сприяє стимулювання їх праці.
4. Руйнування та незадовільний технічний стан будівель загальноосвтініх шкіл, перенесення вирішення цієї проблем на рівень школи.
5. Недотримання, у зв’язку з відсутністю необхідної кількості інфраструктури, правил комплектації класів.