Сторінка
8
Такий розподіл функцій щодо касового виконання державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках головного фінансового агента держави в особі Державного казначейства України.
Для виконання своїх функцій Державне казначейство має право:
· бути учасником системи електронних платежів Національного банку України;
· відкривати, використовувати та закривати в установах банків кореспондентські рахунки в національній та іноземній валютах;
· отримувати безоплатно від Національного та комерційних банків інформацію про наявність та рух коштів за поточними, депозитними, бюджетними та іншими рахунками розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;
· отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів інформацію про статистичні дані щодо виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;
· вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та банків дотримання встановленого порядку виконання бюджетів;
· призупиняти або обмежувати за рішенням Голови Держказначейства та його заступників, а також керівників територіальних органів Держказначейства здійснення операцій за рахунками розпорядників бюджетних коштів у разі порушення ними встановленого порядку використання бюджетних коштів, а також неподання кошторисів та звітності про їх надходження та використання;
· вживати заходи щодо усунення виявлених порушень при проведенні розрахунків за доходами та видатками державного бюджету та бюджетів самоврядування за повідомленням контролюючих та правоохоронних органів, а також вимагати усунення виявлених порушень від усіх учасників зазначених розрахунків;
· укладати з установами, організаціями та підприємствами усіх форм власності угоди, що забезпечують виконання функцій, покладених на Державне казначейство;
· відмовляти розпорядникам бюджетних коштів у відкритті рахунків без укладання відповідної угоди;
· видавати разом з Національним банком України, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні нормативні акти;
· має інші права, передбачені чинним законодавством України.
Свою роботу Державне казначейство організовує відповідно до Положення “Про Державне казначейство України”, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 31 липня 1995 р. №590. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками значення того чи іншого об’єкта фінансування і місця його розташування[3, с.7].
Державне казначейство України створено при Міністерстві фінансів України. Його треба розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарчу та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.
З формуванням в Україні ринкових відносин змінюється організаційна структура центрального апарату та територіальних органів Державного казначейства, а також їх юридичний статус. Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року за №1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”(із змінами і доповненнями), Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Організаційна структура Державного казначейства України відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України (рис. 1)[62, с.40].
![]() |
Рис.1. Загальна структура Державного казначейства України
Відповідно до цього казначейська система України має трирівневу структуру і складається з Державного казначейства України, яке знаходиться у столиці держави і представляє його центральний рівень; Управління Державного казначейства обласного значення розміщені таким чином: 1 адміністративне управління - в Автономній Республіці Крим; 2 адміністративні управління - у містах Києві та Севастополі; 24 адміністративні управління функціонують в областях. Районні (міські, районні у містах) відділення Державного казначейства зосереджені у найважливіших місцевих адміністративних центрах.
Загальна кількість органів Держказначейства по територіях станом на 01.03.2002 року склала 664 одиниці, в тому числі 637 відділень: у містах - 16, у районах - 462, у містах обласного значення - 99, райвідділень у містах - 60. Їх кількість постійно змінюється за рахунок укрупнення та об'єднання однойменних відділень у районах та містах обласного підпорядкування. На кількість відділень можуть впливати й інші фактори. Так, станом на 01.07.2001 р. у Києві нараховувалося 14 відділень Державного казначейства, а вже 01.10.2001 року їх кількість зменшилась до 10 за рахунок зміни адміністративно-територіального поділу м. Києва.
Слід зазначити, що у деяких випадках районні відділення Державного казначейства або одночасно обслуговують бюджетні установи, що розташовані як у сільській місцевості, так і у районному центрі, або ж зовсім не запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністративні райони великих міст об'єднують свої функції, зливаючись у єдине міське відділення Державного казначейства великого міста.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Управління прибутком. Управління податковими платежами. Дивідендна політика
Кредитно-рейтингова оцінка органів місцевого самоврядування регіонів України
Проблеми реалізації капіталотворчої функції сучасної корпорації на фондовому ринку
Державний фонд соціального страхування. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України

