Сторінка
12
Низький і нижче середнього рівні фізичного стану характеризуються сукупністю і високою виваженістю факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а саме: надлишкова маса тіла ( як правило більше 30%), артеріальний тиск крові – на верхні границі норми або перевищує її, фізична працездатність знижена в порівнянні з нормальною більш ніж на 40%, рухові якості – більш ніж на 30%. Стан здоров’я знаходиться на грані норми і патології.
При середньому рівні фізичного стану показники фізичної працездатності і підготовленості відповідають середньовіковим значенням. Функціональні показники не відхиляються від нормативів. Ризик розвитку серцево-судинних захворювань мінімальний, у окремих людей – явний.
Високий і вище середнього рівні фізичного стану зустрічаються лише у тренованих людей. У них відсутній ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Рівень функціональних резервів, фізичної працездатності відповідають або вищі визначених значень. Адаптація до фізичних навантажень задовільна, показники захворюваності – низькі, стан здоров’я – стабільний. Характерно, що люди з високим рівнем фізичного стану навіть в віці старше 50 років не рідко досягають результатів у рухових тестах, які відповідають рівню 30 річних.
Оперативний (терміновий) лікарсько-педагогічний контроль проводиться під час або відразу після занять для оцінки інтенсивності і адекватності навантажень функціональним можливостям організму.
Якщо навантаження перевищує функціональні можливості, виникають специфічні, суб’єктивні ознаки їх неадекватності. Симптоми, які свідчать про порушення діяльності серця під час виконання фізичних вправ:
- біль і почуття давлення за грудиною;
- біль, яка віддає в ліву руку і під ліву лопатку;
- дискомфорт в області шлунку;
- короткочасна втрата свідомості.
При їх появі навантаження слід зменшити, а потім призупинити, прийняти судинно-розширюючи засоби і звернутися до лікаря. Ці явища пов’язані з гіпоксією міокарда, внаслідок порушення кровообігу.
Про різні зміни артеріального тиску крові під час виконання фізичних вправ свідчать наступні симптоми: біль і почуття важкості в височній області, шум у вухах, блювання, головокружіння, носові кровотечі.
Крім того, існують візуальні ознаки неадекватності навантажень:
- різке почервоніння або поблідніння шкірних покровів обличчя;
- поява “холодного” поту ( тобто, поява потовиділення при навантаженні низької інтенсивності, коли організм ще не розігрівся);
- синюшність губ;
до об’єктивних показників неадекватності фізичних навантажень відносяться (Пирогова и др., 1986 р.):
- підвищення систолічного артеріального тиску крові до 220 мм. рт. ст.; діастолічного 120 мм. рт. ст.;
- порушення серцевого ритму (часті екстрасистоли, 1:10; пароксизмальна тахікардія, ранні або групові екстрасистоли);
- “горизонтальне” або “дугоподібне” зміцнення сегмента ST від ізометричної лінії на 0,2 мВ і більше;
- підвищення сегмента ST більше 0,2 мВ, які супроводжуються дискордатним зміцненням в протилежних відділах;
- виражені порушення внутрішньошлункової і передсерцево-шлункової провідності;
- зменшення амплітуди зубця R не менше ніж на 50% його значення в спокої;
- інверсія або реверсія зубця Т зі збільшенням його амплітуди більш ніж в 3 рази у порівнянні з вихідною.
Максимальний пульс розраховують попередньо, до початку занять.
Для оцінки інтенсивності фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами доцільно користуватися залежністю між ЧСС і інтенсивністю навантажень (виражених в % МПК), яка була визначена по R. Shephard (1969 р.) і представлена на номограмі (мал. 3.1.)
Мал. 3.1. Номограма для визначення ЧСС в залежності від інтенсивності фізичного навантаження
Енергетичну вартість циклічних вправ розраховують по формулі (Иващенко, Странко, 1988 рік), ккал * хв.-1:
де t – тривалість занять, хв.
Якщо під час оздоровчої 30 хвилинки у жінок 50 років ЧСС становило 120 уд. * хв.-1, то інтенсивність енергетичних затрат:
а загальні енергозатрати протягом 30 хв. – 6,5*30=195 ккал.
Оцінка ефективності курсу (циклу) оздоровчих занять проводиться за допомогою засобів і методів текучого лікарсько-педагогічного контролю. Крім цього враховують динаміку суб’єктивних відчуттів, показників захворюваності, а також об’єктивних показників здоров’я. Зазвичай використовують ті ж методи обстеження, що і при первинному контролі, тобто до початку курсу занять, щоб зручніше було порівнювати.
Ефект буває трьох типів6 позитивний, індиферентний (відсутність змін), негативний.
Критерії позитивних змін:
- покращення самопочуття, нормалізація сну, бажання займатися фізичними вправами, зниження втомленості;
- зменшення днів непрацездатності, загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань;
- зміни факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (нормалізація або зменшення маси тіла, нормалізація або зниження артеріального тиску, нормалізація ліпідного обміну, відмова від шкідливих звичок, підвищення рухової активності);
- зниження ЧСС в спокої після сну і при стандартному навантаженні;
- підвищення рівня фізичного стану з низького до нижче середнього, з нижче середнього – до середнього рівня фізичного стану і т.п.;
- покращення результатів рухових тестів (збільшення дистанції за стандартний час, скорочення часу на подолання стандартної дистанції, зменшення реакції ЧСС при виконанні стандартного навантаження).
Особливе значення в процесі фізкультурно-оздоровчих занять відводиться самоконтролю. Самоконтроль під час самостійних занять використовується з метою оцінки:
- рівня фізичного стану;
- інтенсивності і адекватності використовуваних засобів оздоровлення;
- ефективності оздоровчих занять.
Поряд з позитивними змінами в ряді випадків при надмірному навантаженні можуть спостерігатися ознаки пере тренованості. Найчастіше це відбувається при неконтрольованих самостійних заняттях. Через це не тільки спеціалісти в області фізичної рекреації, але й самі люди які займаються, повинні знати ці ознаки:
Завантажити реферат