Сторінка
1

Перші та Другі Олімпійські ігри

Однією з найвизначніших культурних подій давньої Греції були Олімпійські ігри, форум згоди між усіма грецькими державами, арени чесного змагання найкращих з-поміж спортсменів і митців, вчених і державних діячів, поетів і філософів. Біля підніжжя гори Кронос, у долині древньої річки Алфею видніють залишки стін священного олімпійського осередку. Олімпія - це тепер містечко з двотисячним населенням. Спробуємо уявити долину Алфею у червні, коли у ній раз на чотири роки збиралися десятки тисяч гостей з усієї Греції. Цвіт молоді суперничав у боротьбі, кулачному бою, в стрибках та швидкості бігу. А після перегонів та змагань сходились до розмови. Влаштовували славний бенкет. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека. Переможця нагороджували вінком з оливкового листя. Для греків це була найвища честь. Звання переможця мало загальногрецьке значення, його ім'ям називали чотирирічний період календаря.

Перші Олімпійські ігри тривали один день, пізніше - п'ять. Глядачами могли бути тільки чоловіки. Жінок не допускали через їхнє бесправне становище в рабовласницькому суспільстві. Крім того, чоловіки змагалися зовсім голі. Дивитись на ігри дозволялося чужинцям, іноді - навіть і рабам. Керував змаганнями оргкомітет із числа відомих громадян. Під його наглядом за 30 днів до початку Ігор проводилися тренування учасників. Комітет проводив суддівство, оголошував переможців, пильнував за виконанням правил і збереженням священного миру.

Перед початком Ігор учасники складали присягу, запевняючи, що дотримуватимуть правил і змагатимуться чесно і що вони нічим не заплямували себе в житті. Останню вимогу в наш час не відновлено. Греки ж надавали їй виняткового значення. Заради Олімпіади греки відкладали війни, а в наші часи було й навпаки.

Але де ж і якими були спортивні й громадські споруди стародавньої Олімпії? Колишній вигляд, розміри і пропорції окремих елементів можемо уявити лише з античних описів, з теперішніх залишків і передусім - за допомогою експонатів Олімпійського музею, де зібрано значну кількість елементів оздоби. Внаслідок розкопок відтворено план стародавньої Олімпії, відкрито фундаменти і визначено призначення її будівель. Найголовнішими і найвеличнішими будівлями священного олімпійського осередку були храми Зевса і Гери, останній - найдавніший з відомих у Греції. Йому майже 2600 років. Храм Зевса побудований в 468-456 роках до н.е. В його центральній частині стояла статуя Зевса олімпійського, роботи славнозвісного Фідія - одно з семи чудес світу, єдине з них, виконане однією людиною. На кожному камені з олімпійських руїн позначалися думка й уява, міркування і відчуття її геніальних творців, що втілили грецький ідеал краси і гармонії в художні форми. Під аркою, розташованою в північно-східній частині священного осередку, виходимо за його межі. Нам відкривається зарослий травою величезний прямокутник 215 на 31 метр, що притулився до підніжжя Кроноса. Це славнозвісний олімпійський стадіон. Складався він з одніеї-единої бігової доріжки завдовжки в стадію. З трьох боків стадіон був огороджений пологим насипом, на якому під час змагань розміщувалося близько 45 000 глядачів. Вони сиділи на траві просто неба. За вхід не платили. На південь од стадіону був іподром для кінних змагань і перегонів на колісницях. Його траса дорівнювала чотирьом стадіям. У північно-західній частині осередку розміщувалися будівлі фізкультурного призначення - гімнасій і палестра. Перший призначався для занять гімнастичними вправами. В ньому були також банні приміщення з ванними і водопроводом. Палестра слугувала для змагань борців і для занять кулачним боєм.

Неподалік олімпійського стадіону, напроти храму Гери декілька ледь помітних у траві каменів нагадують про одне з найпочесніших місць Олімпії. Тут стояв вівтар Зевса заввишки десять метрів, призначений для принесення жертв богам. Він служив також джерелом нічного святкового освітлення. Саме на цих вапнякових брилах кожного четвертого року від пучка сонячних променів запалюють вогонь нової Олімпіади.

2780 років тому (776 р. до Р.Хр.) відбулися перші давньогрецькі спортивні змагання, влаштовані у священному місті верховного бога Зевса — прославленій Олімпії. Щоправда, 1610 років тому (394 р. по Р. Хр.), невдовзі після 293-ї Олімпіади, римський імператор Феодосій I заборонив подальше проведення Ігор — через їхню «поганську сутність, що суперечить принципам християнства».

Та, дякувати Богу, християнський світ новітнього часу виявився більш терпимим за давнього владаря, і 110 років тому романтичний француз — барон П’єр де Кубертен переконав сучасників відродити звичай проведення Олімпіад. 1894 р. з трибуни актового залу Паризького університету Сорбонни він проголосив гуманні, демократичні принципи «Олімпійської хартії» і був обраний генеральним секретарем Міжнародного олімпійського комітету, поступившись президентським кріслом представникові батьківщини Ігор Димитріосу Вікеласу. Два роки по тому на Мармуровому стадіоні Афін пройшли I Олімпійські ігри нового часу,

Відновлення олімпійських ігор відбулося в Афінах, 1896 року. Звідси починається новий відлік Олімпіад.

На І Нових Олімпійських іграх виступали в основному європейці, за винятком спортсменів США та Чілі. Серед учасників були тільки чоловіки. У змаганнях брало участь 245 спортсменів.

До програми Ігор увійшли: греко-римська боротьба, велосипедний спорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрілецький спорт, теніс, важка атлетика, фехтування. Першим олімпійським чемпіоном став американець Джеймс Коннолі, що виграв змагання в потрійному стрибку. Головним номером програми був марафонський біг по дорозі від містечка Марафон до Афін, по якій у 490 р. до н.е. біг легендарний грецький воїн, що приніс звістку про перемогу греків над персами. Першим фінішував грек Спірос Луїс, що став після цього успіху національним героєм.