Сторінка
7

Розміщення продуктивних сил Південного економічного району

Морський транспорт забезпечує переважно каботажні перевезення, має державне й міжнародне значення. Головні порти - Одеса, Херсон, Ге-нічеськ,.Скадовськ, Миколаїв, Очаків, Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія. Іллічівські портовики представляють Україну в такій важли­вій справі, як освоєння і розвиток транспортних коридорів. Працюють паромні лінії Іллічівськ - Варна, Іллічівськ - порти Туреччини, Іллічівськ - Поті. Євразіатський транспортний коридор включає Іллічівський мор­ський торговий флот. На базі Дунайського пароплавства створено ліхтерну транспортно-виробничу систему, що забезпечує ефективне перевезення вантажів з придунайських міст Європи в порти Південно-Східної Азії та інших регіонів без їх перевантаження. Судноплавство здійснюється Дніп­ром (річкові порти - Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), а також І Південним Бугом, Інгулом та Інгульцем (порти Миколаїв, Вознесенськ).

Район вивозить машини, металеві вироби, металургійну сировину, мінеральні добрива, продукти нафтопереробки, будівельні матеріали, уста­ткування для харчової промисловості, сільськогосподарські машини; завозить кам'яне вугілля, нафту, ліс, лісоматеріали, чорні та кольорові метали.

Територією Південного економічного району проходять траси нафтопроводів Кременчук - Херсон, Снігурівка - Одеса; газопро­воду Шебелинка - Одеса; аміакопроводу Тольятті - Одеса. Аеропорти державного та міжнародного значення є в Одесі (два), Сімферополі, Ми­колаєві та Херсоні.

Південний район має велике значення у вирішенні пробле­ми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішим є доставка її в порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу та південного Середземномор'я і перевантажен­ня в Одесі та перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсону, Кременчука й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для цього буде проведена його реконструкція. Ця схема транспортування нафти забезпечуватиме еконо­мічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Після закінчення будівництва нафтопроводу Одеса - Броди можуть бути збільшені поставки нафти через територію України в Європу. Наявна мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, поси­лювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти: Одеса - Снігурівка (з 19 до 45 млн т) і Снігурівка - Кременчук (з 26 до 37 млн т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.

6. Актуальні проблеми району (економічні, соціальні, екологічні).

Од­нією з актуальних проблем посушливого Причорномор'я є проблема водних ресурсів, оскільки в районі немає необхідної кількості власних во­дних джерел. Важливою є також проблема пошуку, розвідування та освоєння нових родовищ нафти й газу в прибережній частині та акваторії Чорного й Азовського морів.

Основними напрямками перспективного розвитку Південного економічного району є вдосконалення його спеціалізації як індустріально-аграрного району, важливого транспортно-морського й ре­креаційного регіону з розвиненим курортно-туристським господарством.

Перспективним є забезпечення Кримського півострова енергоресу­рсами, переважно за рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, зокрема розміщення вітрових енергоустановок (на Ай-Петрі, Ка-раби-яйла, Арабатській стрілці та в Західному Криму). Північна, східна й західна частини Кримського півострова перспективні для спорудження мережі станцій геотермального енергопостачання сільських районів рів­нинного Криму, рекреаційних підприємств Саксько-Євпаторійського курорту, населених пунктів Керченського півострова.

Національний склад населення району налічує більш як 100 націо­нальностей і народностей, що створює передумови для розвитку етнічного туризму. Для болгарських, турецьких, німецьких, грецьких, чеських гро­мадян, чиї предки жили колись у Криму, на Одещині та в інших областях, розроблено нові тури. Паломницьким цілям можуть слугувати святі місця різних конфесій.

Новим у туристичній індустрії Південного району стає зелений (сільсь­кий) туризм. Район має всі можливості для розвитку нетрадиційних форм туризму: спелеологічного, скалолазання, кінного, велосипедного, дельта­планеризму, гірсько-пішохідного, мисливського, вертолітного, прогулянок на яхтах, підводного (з аквалангом) та ін.

Собівартість туристичних послуг у Причорномор'ї досить висока, що пов'язано із значними витратами на оренду приміщень, землі тощо.

Розвиток іноземного туризму в Криму стримується слабкою мате­ріальною і технічною базою. Необхідне будівництво нових підприємств і модернізація існуючих. Зона іноземного туризму може розширюватися за рахунок показу об'єктів м. Севастополя, Феодосії, Старого Криму, Суда­ка, Бахчисарая і Керчі.

Для курортів Причорномор'я в цілому характерні: відсутність ком­плексності в їх розвитку (рекреація випадає з економічної структури району); низький рівень зовнішнього рекреаційного потоку; нерівномір­ний розподіл потоку рекреантів на території й концентрація його на більш освоєних територіях; яскраво виражена сезонність потоку рекреантів; від­сутність єдиної рекреаційної політики будівництва й управління курортами; слабка транспортна забезпеченість курортів; концентрація місцевого на­селення на найбільш цінних у рекреаційному відношенні територіях; слабкорозвинена, вузькоспеціалізована економічна база міст-курортів. Ма­теріально-технічна база не в змозі забезпечити належні умови праці, побуту, відпочинку населення та вільний розвиток рекреаційного господарства.