Сторінка
2

Розміщення продуктивних сил Південного економічного району

На захід від Дніпра протікає Південний Буг протяжністю 220км, який впадає у Бузький лиман. Глибини останнього дають змогу заходити сюди великотоннажним морським суднам.

Інші судноплавні річки - Дністер і Дунай - при впаданні в Чорне море утворюють великі дельти. Зона Дунайських плавнів перспективна для розвитку високоінтенсивного багатогалузевого сільського господар­ства.

Дельти річок закінчуються лиманами, які утворилися внаслідок по­ступового опускання суші й затоплення морськими водами балок та річкових долин. Гирла малих річок відокремлені від моря косами й пере-сппами і утворили солоні закриті лимани або солоні озера. Багато солоних озер і в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокракське). У дельтах річок утворилися плавні - заболочені площі із заростями очерету та чагарників. У плавневій частині Дунайського гирла є кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугурлай та ін.). Гірські річки Криму невеликі за про­тяжністю і площею водозбору, але мають велике падіння. Після дощів у горах чи танення снігу вони розливаються, а влітку багато їх пересихає. Навіть р.Салгир, яка вважається найзначнішою у степовій частині Кри­му, в цей період року нагадує звичайний потік.

Енергетичне значення кримських річок невелике, їх води викорис­товуються для зрошування земель та водопостачання міст і сіл. На ріках Альма, Бельбек, Бік-Карасу, Чорна, Салгир споруджено водосховища Альмінське, Бахчисарайське, Білогірське, Чорнорічинське, Сімферополь­ське, з яких беруть воду для зрошення садів і полів.

Виняткове народогосподарське значення мають Чорне й Азовське моря. На їх узбережжях розміщені великі промислові центри й порти - Одеса, Миколаїв, Херсон. У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички), найбіль­ший вилов якої в Керченській протоці, коли восени вона йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море -одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що і сприяє роз­множенню морської фауни. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, котрий застосовують у харчовій промисловості.

Грунти району різноманітні. Розміщення грунтів у районі має чітко виражений зональний характер. У північно-західній частині поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні - малогумусові чорноземи й темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В долинах Дунаю та Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а також місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грун­тами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу. Грунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних аг­ротехнічних методів обробки та зрошування дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення - перетворенню району на вели­ку здравницю.

Більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму - у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшості території району - степова. Лісом зайнято не більше 1,5 - 2,5% території. Лише Південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені. У бапках і ярах трапляються переліски з клену, ясена, дуба та кущів - бересклету, шипшини, кизилу. Лише в низовинах Дніпра, Дунаю, Дністра та деяких інших річок є великі зарості очерету - доброго матеріалу для виробництва теплоізоляційних плит. Особливий інтерес він становить як сировина для виробництва це­люлози.

У районі значні родовища корисних копалин, які становлять основу для розвитку промисловості. Це залізні руди, флюсові вапняки, солі Сива­ша, різні види будівельних матеріалів (граніт, вапняки, мергелисті глини та ін.). Найбільше значення має залізна руда, виявлена в багатьох пунктах району (в Одеській області - Фрунзенська магнітна аномалія, в Херсонсь­кій - Високопільське та Приазовське родовища). Однак головна роль належить Керченському басейну. Інші родовища нині промислового зна­чення не мають. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд т (майже 14% промислових запасів руди України). Поклади її залягають на невеликій глибині (5-25м), що дає змогу видобувати її відкритим способом, у муль-дах, серед яких найбільше значення мають: Ак-Манайська, Салинь-Ойсульська, Казенська, Оссовінська, Баксинська, Комиш-Бурун-ська. Північна, Ельтиген-Ортельська і Киз-Аульська. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28-30%) і потребують збагачення. Керченські руди містять домішки марганцю, ванадію, фосфо­ру і миш'яку. При їх переробці можна виробляти оксид ванадію (V), а також фосфатшлак - цінне добриво. Розмелений фосфатшлак із вмістом оксиду фосфору (V) (12-18%) рівноцінний суперфосфату, але при цьому дешев­ший у 4 рази.

Найбагатші на залізо Ельтиген-Ортельська, Комиш-Бурунська, Пів-нічна і Киз-Аульська мульди. Дві перші, починаючи з 1936р., розробляються Комиш-Бурунським залізорудним комбінатом. Промисло­ве освоєння їх пояснюється тим, що вони добре розвідані і найбільші. Крім того, має значення вигідне транспортно-географічне положення, яке дає змогу використовувати морський транспорт для перевезення руди на «Азовсталь», а в протилежному напрямку -донецьке вугілля.