Сторінка
1

Фінансове планування в умовах ринкової економіки

Кризовий стан економіки України і неготовність працювати в умовах ринкової економіки спричинились до погіршення фінансового стану багатьох господарюючих суб'єктів. До їх числа відноситься і спо­живча кооперація, яка ще на початку 1992 р. характеризувалась як фі­нансово стабільна громадсько-господарська організація з багатогалузе­вою господарською діяльністю і достатньо розвинутою інфраструктурою. Але впродовж 1992-97 pp. різко знизились обсяги діяльності і рентабе­льність в основних її галузях, особливо в торгівлі. Як наслідок зросла кількість збиткових організацій і підприємств, а в багатьох з них відсут­ні власні оборотні кошти, статутний фонд не покриває залишкової вар­тості основних засобів. У цьому певну роль відіграла недооцінка фінан­сового планування і прогнозування на мікроекономічному рівні. Саме те­пер цим питанням необхідно приділити особливу увагу.

Ефективність господарсько-фінансової діяльності, динамічний розвиток багатогалузевого господарства споживчої кооперації вимагає від організацій і підприємств чіткої стратегії, що зумовлює необхідність розробки і виконання планів економічного і соціального розвитку (бізнес-планів) на поточний рік (квартал) і перспективу.

Стратегія планування повинна підпорядковуватися здійсненню основної мети - розвитку споживчої кооперації та поліпшенню економі­чного і соціального стану її членів. Плани економічного і соціального розвитку мають передбачати економічну стабільність і розвиток, бути соціально орієнтованими.

Видатки, пов'язані зі здійсненням простого чи розширеного процесу відновлення, вимагають ресурсного покриття. Це зумовлює не­обхідність фінансового планування, в якому поєднується матеріально-речова і вартісна сторони процесу відновлення як двоєдиний процес. З допомогою фінансового планування забезпечуються фінансові передумо­ви безперервного і ритмічного процесу крутообороту продуктивних фон­дів і фондів обігу та виконання планів основної діяльності, нарощування економічного потенціалу і вирішення проблем соціального значення. Ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, постійне нарощування прибутку на вкладений капітал сприяє досягнен­ню основної мети діяльності організацій і підприємств споживчої коопе­рації.

У 50 - 80-х роках стратегія планування була скерована на роз­виток торгівлі, громадського харчування, заготівель, виробництва та ін­ших видів діяльності; будівництво соціально-культурних закладів, жит­ла; розвиток зовнішньо-економічних зв'язків тощо. Це сприяло значно­му зростанню економічного потенціалу споживчої кооперації України. Вона була організацією з багатогалузевою спрямованістю господарської діяльності, розвинутою інфраструктурою, яка налічувала понад чотири тисячі статутних організацій і підприємств, мала власний автотранс­порт, будівельну індустрію, машинобудівні заводи, вищі навчальні за­клади, санаторії, профілакторії тощо. Господарська діяльність зосере­джувалась, в основному, на забезпеченні населення, насамперед сільсь­кого, товарами і послугами; закупівлі і переробці сільськогосподарських продуктів; розвитку промисловості; пошуку шляхів підвищення ефекти­вності господарювання.

Для вказаного періоду характерною була командно-адміністративна система господарювання, при якій планування носило директивний характер. Розроблялись комплексні плани економічного і соціального розвитку споживчої кооперації на макроекономічному рівні, доводились основні показники до безпосередніх виконавців на мікроеко-номічному рівні і здійснювався контроль за їх виконанням. Таке страте­гічне планування забезпечувало спілкам споживчих товариств основу для управління підпорядкованими їм організаціями і підприємствами, включаючи управління фінансовими ресурсами. Ресурсне збалансування планів економічного і соціального розвитку на мікроекономічному рівні досягалося як за рахунок власних ресурсів підприємтсва та банківських кредитів, так і за рахунок внутрігосподарського і внутрісистемного пе­рерозподілу власних коштів споживчої кооперації. Це породжувало утриманство, негативно відбивалося на рівні економічної роботи в осно­вній ланці споживчої кооперації і спричинило до того, що комплексне економічно обгрунтоване планування господарсько-фінансової роботи на мікроекономічному рівні практично було відсутнє.

З переходом до ринкових відносин кооперативним організаціям і підприємствам надана повна господарсько-оперативна самостійність, отже свою діяльність вони здійснюють на засадах самоокупності і самофінансування. В цих умовах господарюючі суб'єкти повинні орієнтува­тися не на кимось встановлені планові завдання, чи директиви, а само­стійно вивчати кон'юнктуру ринку, ціни, платоспроможний попит, пра­цювати в умовах конкуренції, на засадах ринкового механізму. Тому стратегія планування переноситься з макроекономічного на мікроеконо-мічний рівень.

На макроекономічному рівні повинен визначатися регіональний ринок товарів і послуг, створюватися необхідний інформаційний банк даних, прогнозуватися основні напрями розвитку господарської діяльно­сті споживспілки, плануватися і здійснюватися розвиток міжрегіональ­ної інфраструктури. Плани-прогнози, розроблені спроживспілками, ра­зом з інформаційним забезпеченням повинні доводитися до підзвітних господарюючих суб'єктів і бути основою для складання комплексного бізнес-плану. На договірних засадах споживспілки можуть надавати ме­тодичну і консультативну допомогу з їх розробки.