Сторінка
1

Міжнародні фінансові інституції. Регіональні фінансово-кредитні установи

Регіональні фінансово-кредитні установи

Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відпо­відно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтен­сивності інтеграційних процесів.

Вище (п. 8.3) вже йшлося про заснований 1958 p. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Він функціонує як фінансове автономна і юридичне самостійна організація в рамках ЄС. Його створено з метою:

• сприяння збалансованому і стабільному розвиткові спільного ринку в інтересах Співтовариства;

• надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліп­шення фінансування в усіх секторах економіки:

— проектів розвитку найменш розвинутих регіонів;

— проектів модернізації і конверсії підприємств або підтримки нових видів діяльності, зумовлених прогресом у розвитку спільного ринку;

— проектів, які викликають спільний інтерес декількох країн — членів ЄС за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

Членами ЄІБ є 14 держав Європи — членів ЄС, за винятком Франції. Банк надає кредити як державним, так і приватним струк­турам у секторах комунікацій, економічної й енергетичної інфра­структур, промисловості, послуг і сільського господарства.

ЄІБ фінансує тільки частину вартості проектів, доповнюючи власні кошти позичальника та інші джерела фінансування. Його позики, як правило, не перевищують 50 % загальної суми вкладених у проект

коштів.

Фінансування інвестиційних програм здійснюється у поєднанні

з операціями структурних фондів ЄС, до яких належать діючі під керівництвом Європейської комісії Європейський фонд розвитку, Європейський соціальний фонд та Європейський фонд сільськогос­подарської орієнтації і гарантій, а також з іншими подібними фінан­совими інститутами.

Позики Європейського інвестиційного банку можуть бути реалі­зовані у поєднанні з безкомпенсаційною допомогою з боку ЄС чи окремих держав, які входять до Союзу. Великомасштабні проекти фінансуються за рахунок окремих позик, угоди про які укладаються безпосередньо з організаторами проекту або через їх фінансових по­середників. Так було, наприклад, при здійсненні фінансування про­екту спорудження тунелю під Ла-Маншем.

Банк надає довгострокові позики, строк яких залежить від типу об'єктів і коливається від 7 до 12 років для промислових об'єктів та до 20 і більше років для проектів з розвитку інфраструктури.

Позики, як правило, сплачуються згідно з паритетом або в одній валюті, або в декількох різних валютах. Це валюти держав — членів Банку, євро та деякі вільно конвертовані валюти.

ЄІБ може фінансувати проекти за межами ЄС:

• у державах, які підписали Ямайську конвенцію;

• у країнах, які підписали угоду про співробітництво або ство­рили асоціації з ЄС (Середземноморський регіон. Центральна і Східна

Європа, Азія і Латинська Америка);

• у країнах — членах Європейської асоціації вільної торгівлі.

У цьому разі кредити надаються:

• для фінансування певних типів проектів, які мають особливе значення для ЄС, наприклад у сфері телекомунікацій та енергопоста­чання;

• як граничні суми кредиту для фінансування проектів у одній

чи групі країн згідно з угодами, конвенціями і рішеннями про фінан­сове співробітництво.

У 1991 p. розпочав свою діяльність новий регіональний міжна­родний банк — Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), засновниками якого стали 40 країн світу. Місцеперебування його — Лондон. Банк створений спеціально для сприяння економіч­ним реформам у країнах Східної Європи та державах — колишніх республіках СРСР. Нині він активно допомагає постсоціалістичним країнам у реформуванні економіки та створенні конкурентоспро­можної промисловості, розвитку взаємовигідних зв'язків між західно- та східноєвропейськими країнами, фірмами.

Сьогодні членами ЄБРР є 57 держав світу.

Основними функціями банку є підтримка проведення країнами-членами структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію і приватизацію, з метою більш повної інтеграції їхніх господарських структур у світову економіку шляхом сприяння:

• організації, модернізації та розширенню виробничої, конку­рентоспроможної і приватновласницької діяльності, перш за все малих і середніх підприємств;

• мобілізації національного й іноземного капіталу і впрова­дженню ефективного управління;

• інвестиціям у виробництво з метою створення конкурентно­го середовища, підвищення продуктивності праці, якості життя та поліпшення умов праці;

• наданню технічної допомоги в підготовці, фінансуванні й реа­лізації проектів;

• стимулюванню і розвитку ринків капіталу;

• реалізації значних і економічно обґрунтованих проектів, у яких задіяно більше однієї країни;

• екологічно стабільному розвиткові.

Статутний капітал ЄБРР розподіляється так: 50 % капіталу на­лежить країнам Європейського Союзу; 13,7 — країнам Східної та Центральної Європи; 11,3 — іншим європейським країнам; 10— США; 8,5 — Японії; 6,5 % — іншим країнам світу.

Стратегія ЄБРР щодо України, яка стала членом Банку в 1992 p., випливає з його загальних завдань з урахуванням специфіки еконо­мічного розвитку нашої країни в сучасних умовах. Так, відразу після того, як Україна стала членом ЄБРР, відповідно до умов, викладених у постанові Ради керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку від 28 березня 1992 p., нашій країні було відкрито кредит­ну лінію ЄС обсягом 130 млн ЕКЮ для закупівлі медикаментів і продовольства, яку в наступному році було вичерпано.

Пріоритетними проектами фінансування для України виступа­ють: конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транс­порт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.