Сторінка
8

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

Проте cтановлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:

- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;

- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;

- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.

1.2. Економічна сутність місцевих податків і зборів та їх роль у зміцненні фінансового потенціалу місцевих органів влади

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури.

Сьогодні ведуться значні наукові і практичні дискусії навколо питань зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, наукового обгрунтування концепції розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи, взаємовідносин між місцевими бюджетами і Державним бюджетом. Усі ці питання тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у Бюджетному кодексі. Проте реформування бюджетної системи залежить від того, який рівень самостійності і незалежності буде надано місцевим Радам. Самостійність місцевих Рад повинна мати в своїй основі законодавче закріплений розмір доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних фінансових ресурсів на певній території [2].

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, що покладені на регіональні органи управління, від потенційних можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження із бюджетів вищого рівня.

Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Складність формування місцевих бюджетів і особливо при розподілі і перерозподілі їх витрат на потреби місцевого спрямування показує, що у більшості випадків місцеві органи самоврядування фактично не мають повної самостійності у використанні коштів, що спрямовуються до місцевого бюджету.

Вони не мають можливості на правових засадах і в повному обсязі розпоряджатися цими коштами на свій розсуд, хоча формально є визначена частка бюджетних ресурсів, які направляються державою до них. Державою визначено основні джерела формування місцевих бюджетів. Надходження коштів до місцевих бюджетів та їх формування здійснюються за рахунок: місцевих податків і зборів, частки загальнодержавних податків, надходжень від здачі в оренду об’єктів (майна) комунальної власності, плати за ліцензії, сертифікати та державну реєстрацію суб’єктів господарської чи іншої підприємницької діяльності, штрафів та фінансових стягнень, дотацій з бюджетів вищого рівня, які визначаються в установленому порядку; спонсорських внесків, пожертвувань, гуманітарної допомоги, шефської допомоги та інших добровільних внесків і вкладів населення, що йдуть на забезпечення регіональних потреб.

Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

До місцевих податків і зборів відносять 18 видів платежів. При цьому місцеві органи влади не зобов'язані запроваджувати усі без винятку види платежів. Обов'язковими для впровадження є такі види платежів: комунальний податок, збір за паркування автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за розміщення об’єктів торгівлі та збір з власників собак, податок з власників транспортних засобів.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування [37].

Одним з основних документів щодо правового забезпечення системи місцевих податків можна вважати Декрет КМУ „Про місцеві податки і збори” № 56-93 від 20 травня 1993 р. [7] з відповідними змінами та доповненнями, що постійно вносяться до нього. Даний нормативний акт закріпив правові основи держави щодо здійснення її незалежної податкової політики. Він визначив види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення, спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування. Особливістю є те, що крім визначення загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, було дано чітке їх розмежування. В подальшому у розвиток податкової системи України значний вклад внесло прийняття Закону України „Про бюджетну систему України” № 253/95 від 29 червня 1995 р., яким установлені та окреслені пріоритети центральних і місцевих органів державної влади у формуванні відповідних бюджетів, визначена роль і частка надходжень коштів до них за рахунок загальнодержавних та місцевих податків.