Сторінка
25

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

Удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їх фіскальної ролі — один з напрямів зміцнення місцевих бюджетів. Для забезпечення ефективної політики місцевого оподаткування в Україні треба провести ряд реформ. Уже сьогодні необхідно вживати певні практичні заходи щодо формування економічних та організаційно-правових засад державної політики розвитку місцевого оподаткування та запровадження в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть розвитку регіонів та держави в цілому, а також включення України в сучасні інтеграційні процеси.

Доходи місцевих бюджетів в умовах трансформації фінансово-бюджетних відносин вимагають вдосконалення та забезпечення їх стабільності з метою здійснення публічних видатків та виконання повноважень органами місцевої влади. Їх формування вимагає нових форм і методів планування податків, зборів і обов'язкових платежів та пошуку дієвих інструментів міжбюджетного регулювання на всіх стадіях бюджетного процесу. В цих умовах важливе місце відводиться дієвості фінансово-бюджетному законодавству, ефективності системи оподаткування та впливу макропоказників соціально-економічного розвитку на формуваннядоходів місцевих бюджетів на відповідній рік та середньострокову перспективу.

Одним із суттєвих недоліків бюджетної системи попередніх років слід вважати незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень до бюджетів. Будь-яке збільшення надходжень до місцевих бюджетів, або проведені заходи щодо зменшення видатків, прямо призводили до зменшення частки регулюючих податкових надходжень, які закріплювались за відповідними бюджетами, або до зменшення планових обсягів міжбюджетних трансфертів. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів, що доводились до місцевих бюджетів, не стимулювали відповідні органи влади до збільшення надходжень до всіх бюджетів.

Розроблення адекватних економетричних моделей прогнозування бюджетів різних рівнів, зокрема доходів місцевих органів влади, є сьогодні одним з актуальних напрямів прикладної економетрики та має широкий спектр практичного застосування. Прогнозування доходів місцевих бюджетів за допомогою економетричних моделей призначене полегшити процес бюджетного планування й зробити його ефективнішим, а також сприяти самостійності місцевих бюджетів та збалансованості їхніх доходів і видатків. Воно забезпечить практичну реалізацію принципу обґрунтованості складання місцевих бюджетів, коли бюджети формуються на реалістичних макропоказниках економічного й соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету.

Важливим орієнтиром механізму бюджетного регулювання доходів місцевих бюджетів є їх децентралізація. Двома найчастіше застосованими в економічних дослідженнях критеріями бюджетної децентралізації є частка місцевих бюджетів у загальних доходах і співвідношення власних (податкових) доходів і фінансової допомоги в доходах місцевих бюджетів.

На сьогодні це важко спрогнозувати, як вплинуть на доходи місцевих бюджетів зміни податкового законодавства, але якщо зміни податкових ставок сприятимуть детінізації певної частини доходів, що виявиться у розширенні податкової бази, погашенні заборгованості, вчасній виплаті зарплати та підвищенні ставок зарплати, то це, безперечно, поряд із зацікавленістю місцевої влади у розширенні такого важливого джерела доходів стане потужним імпульсом до зростання місцевих бюджетів у майбутньому.

Трансформація джерел доходів місцевих бюджетів пройшла досить складний шлях. Постійна зміна пропозицій різних статей дохідної частини місцевих бюджетів заважала прогнозуванню доходів місцевих бюджетів на тривалий період, не сприяла довгостроковому розвитку місцевих громад. З прийняттям Бюджетного кодексу пропорції джерел дохідної частини місцевих бюджетів стають визначеними, що відкриває шлях для розроблення та застосування комплексу типових моделей прогнозування основних статей надходжень з використанням новітнього економетричного апарату, який дав би змогу ефективно абсорбувати дані диспропорції та врахувати невизначеність і ризик, пов'язаний з територіальними відмінностями.

Для моделювання податкових надходжень, протягом року досить знати приблизне число осіб, що перейшли на цей податок (спеціальний торговий патент) та повинні його сплачувати (звичайний торговий патент). З іншого боку, існування короткотермінових торгових патентів (від 1 до 15 днів) усе ж таки передбачає певні коливання надходжень, зумовлені сезонними та діловими циклами.

Трансформація джерел доходів місцевих бюджетів пройшла досить довгий і складний шлях. До 2000 року діяла малоефективна практика розщеплення податків. Щороку зазнавали змін нормативи розщеплення, що робило бюджетне регулювання невизначеним та непрозорим. Крім того, тривалий час не було чітко встановлено, які податки закріплені за державним, а які за місцевими бюджетами. Постійна зміна пропорцій різних статей дохідної частини місцевих бюджетів заважала прогнозуванню надходжень до місцевих бюджетів на тривалий період та стримувала застосування сучасного економетричного апарату для побудови адекватних моделей [68 ].

Тривалий час не було потрібної законодавчої бази для ефективного бюджетного регулювання на місцевому рівні. Ситуацію погіршувало й те, що навіть закони, які існували, не виконувалися. У процесі бюджетного планування неможливо було врахувати наслідки усіх змін у податковому й бюджетному законодавстві, тому планові і фактичні показники виконання місцевих бюджетів інколи відрізнялися в кілька разів.

З прийняттям Бюджетного кодексу пропорції джерел дохідної частини місцевих бюджетів стають визначеними, що відкриває шлях для розроблення та застосування комплексу моделей прогнозування основних статей надходжень з використанням економетричного апарату.

Згідно з чинним законодавством доходи місцевих бюджетів прогнозуються за допомогою індексу відносної податкоспроможності, що визначається на підставі даних про фактичні надходження до відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні бюджетні періоди.