Сторінка
9
Художник-живописець вправі користуватися мальовничими засобами для передачі відчуття простору, обсягу, тому що станковий мальовничий добуток, укладений у раму й повішене на гладку стіну, - не тільки барвиста пляма, що прикрашає її, воно несе в собі складні завдання розповіді про реальну природу, про людей, про їхні живі справи, Інша справа, коли створюється декоративний добуток;
простір й обсяг, передані мальовничими прийомами й засобами перспективи, порушують площина декорованого виробу. Тому що в декоративному мистецтві важлива не інформація, а образні асоціації, те образотворчі елементи можуть трактуватися з різним ступенем умовності, але завжди декоративно, а не ілюзорно.
3.1 Колорування.
Колорит у декоративному текстильному виріб-невід'ємна частину композиції. Прекрасну по малюнку річ можна повністю загубити не відповідному загальному художньому задуму колоритом, неправильним розподілом кольори. Кольорами можна об'єднати окремі елементи в єдине ціле й можна роздрібнити їх так, що від ретельно продуманої композиції нічого не залишиться. Для того щоб грамотно вирішувати питання колорування, необхідно знати елементарні закони сполучення квітів. Впливом квітів й їхніх сполучень на людину, на його емоційний стан займаються фізіологи, психологи, архітектори. Художники прикладного-декоративно-прикладного мистецтва у своїй практиці приходять до певних висновків, які допомагають вирішувати більш кваліфіковано питання колорування художніх творів.
У цьому розділі автор, опираючись на короткі відомості про основні закономірності взаємини квітів, дає деякі рекомендації, що зложилися в практиці роботи художників над створенням текстильних декоративних виробів.
Для першого знайомства з величезним і складним миром кольорів важливо довідатися про основні групи квітів і деяких закономірностей їхньої взаємодії. Існуючі в природі й, що використаються в художній практиці кольорів розділяють на дві більші груп-ахроматичного й хроматичні (від грецького слова «кульгаве»цвіт--кольори).
До групи ахроматичних квітів ставляться білий, чорний і проміжні між ними сірий^-сірі-чисто-сірі кольори, тобто такі сірі, які не мають ніякого відтінку, ніякої домішки (навіть найменшої) яких-небудь інших кольорів.
Ахроматичні кольори розрізняють між собою тільки по яркості.
Група хроматичних квітів містить у собі всі кольори спектра, а також кольори, яких у спектрі ні, - коричневі, золотаві, теракотові, тютюнові й т.д. Любою кольори цієї групи має три основні характеристики: колірний тон, яркість й насиченість, кожна з яких має свої параметри, наприклад, колірний тон визначається довжиною хвилі. У художній практиці переважно застосовують інші визначення кольорів, наприклад такі терміни, як простота або відкритість, а також складність кольорів. Відкритий або простий кольори наближається по яскравості й чистоті колірного тону до спектральних кольорів.
Всі кольори хроматичної групи розрізняються між собою, насамперед по колірному тоні, простіше говорячи, по кольорах і його відтінку: жовтий, червоний, зелений, коричневий, золотавий, жовто-зелений, коричневий^-коричневий-червоно-коричневий, зелений^-зелений-блакитнувато-зелений і т.д. У межах одного колірного тону можуть бути більше темні або світлі кольори, більш-менш яскраві, Яркість в ряді випадків перебуває в прямої залежності від насиченості: чим кольори насичення, тим він темніше. При підборі квітів важлива не тільки колірна гама, але й ступінь яркості, у якій узятий той або інший колірний тон, що найчастіше визначає його звучання в даній композиції. Від ступеня насиченості фарб залежить колористичне рішення виробу в цілому. Потрібно знати, що кожен вид матеріалу вимагає свого ступеня насиченості фарб. Наприклад, для виконання малюнка на крепдешині взяли групу яскравих, насичених фарб, але в готовій речі виявилося, що кожні кольори звучить занадто самостійно і єдиної колірної гами не вийшло. Ті ж фарби, використані для виконання того ж малюнка на шифоні або капроні, дали зовсім інші ефекти: виріб вийшов гармонічним, м'яко й спокійно вирішеним у кольорі. Справа в тому, що шифон або капрон більше прозорі, чим крепдешин, і тому в шифоновій хустці всі кольори стали менш щільними, тобто менш насиченими й у деяких випадках більше світлими. Відбулося урівнення квітів по насиченості й по яркості - кольори стали менше контрастувати один з одним,
3.2 Спектр. Колірне коло.
Промінь світла, пропущений крізь тригранну скляну призму, розкладається на складені кольори, на кольори лінійного спектра: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Якщо до квітів спектра додати пурпурний, суміш крайніх його червон і фіолетового, то можна замкнути лінійний спектр у колірне коло . За допомогою цього колірного кола спробуємо розібратися в закономірностях взаємодії квітів.
Розділивши колірне коло навпіл по діаметрі пурпурний, - зелений, одержуємо групу холодних і групу теплих квітів. Холодними прийнято називати кольори, у яких відчувається домішка блакитних кольорів, а домішка-домішку-тепл-домішка жовтого. Це визначення умовно, але при колоруванні, підборі фарб воно має велике значення. Багато фарб можуть бути й холодними, і теплими. Яскравіше всього це простежується на прикладі зелених кольорів: з домішкою блакитного або синього він стає зеленою-зеленим-блакитнувато^-зеленим, тобто холодним, а з домішкою жовтого - жовто-зеленим, тобто теплим.
Цей приклад показує ще одному цікаве й потрібне художникові властивість квітів, що сусідять у колірному колі. Як відомо із практики, при їхньому змішуванні виходять більше насичені тони. І навпаки, чим далі кольори відстоять друг від друга, тим менш насиченими виходять їхні суміші.
Завантажити реферат