Сторінка
2
1.1 Розвиток набійки.
Особливо широке мистецтво набійки було розвинено на Русі. Російська набійка прикрашала селянський одяг, скатертини, сарафани й сорочки. В Історичному музеї й Музеї народного мистецтва (Москва), в Ермітажу й Російському музеї (Ленінград), у музеях Іванова, Горького, Ярославля, Загорська, Костроми й інших міст зберігається безліч прекрасних зразків цього виду народного мистецтва, датованих XVII-XIX ст. Там можна побачити тканини, а також самі різьблені дошки, з яких друкувалися малюнки.
Обоє описаних способу прикраси тканин існують дотепер.
Стародавня російська набійка по своїх технічних прийомах була дуже близька батику - розігрітий резерв (різні суміші бджолиного воску, смол й інших компонентів) наносився вручну на тканину за допомогою так званих квачей (тампонів), штампиків або різьблених дощок. Після застивання резерву тканина опускали в чан, як правило, із синьою фарбою - індиго. По закінченні процесу фарбування тканина просушували, видаляли резерв, після чого на синім тлі залишався білий візерунок. Чан, у якому офарблювалася тканина, називався кубом; звідси й спосіб цей одержав назву кубової набійки.
Нерідко наносили олійною фарбою яскраво-червоний горох. Ці тканини використалися головним чином для шиття сарафанів, а нерідко й чоловічого одягу.
Пізніше, наприкінці XVII в., навчилися виконувати так називану білоземельну набійку. Малюнок у цьому випадку друкувався різьбленими дошками по незабарвленій тканині. Кількість дощок відповідалася кількості квітів, що утворять малюнок. Різьблений візерунок на дошках часто доповнювався металевими вставками у вигляді цвяхів без капелюшків, що друкували «дрібний горох», або металевих смуг, вигнутих відповідно малюнку, за допомогою яких візерунок збагачувався тонким контурним малюнком, що надає тканини добірність.
Полотна, прикрашені описаним вище способом, застосовувалися не тільки в костюмі, але й в інтер'єрі.
Наприкінці XIX - початку XX в. набивні тканини виготовлялися на фабриках і широко використалися не тільки в сільському, але й у міському інтер'єрі. Малюнки стали різноманітніше й багаче по колірній гамі. Придбали популярність чудові іванівські й костромські набійки.
Майстри-малювальники й гравери протягом багатовікового шляху розвитку набійки відбирали й відшліфовували візерунки, головним мотивом, що прикрашає, яких ставали квіти й листи. У кожній рослині ці майстри вміли знайти головну декоративну характеристику, промалювати і сколорирувати візерунок таким чином, що він зливався воєдино із тканиною, не руйнуючи її площини.
У декоративних набійках нерідкі були зображення сцен сільського й міського життя, птахів і звірів. Вражає майстерність малювальників і граверів, що створювали декоративні композиції, надзвичайно злагоджені, ритмічні, де навіть тло між елементами орнаменту сприймався як візерунок. Тому так настійно ми рекомендуємо вивчати
стародавні зразки набійки, без збагнення декоративних закономірностей яких, власне кажучи, неможливо опанувати мистецтвом прикраси тканин.
1.2 Мистецтво батика.
У нашій країні художній розпис тканин існує приблизно з 30-х рр. XX в. і за час свого існування одержала широкий розвиток і визнання. Способами художнього розпису оформляються головним чином виробу, що доповнюють костюм (головні й шийні хустки, косинки, шарфи, краватки), а також купони жіночих і дитячих платтів, речі для прикраси інтер'єра - занавіси (більшої й маленькі), скатертини, серветки й т.д.
Займаючись художнім розписом тканин, необхідно пам'ятати, що це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, тому викладання не слід обмежувати освоєнням технічних прийомів, вивчення предмета повинне сприяти розвитку смаку.
Як і всі види декоративно-прикладного мистецтва, текстиль має свої принципи оформлення виробів, які визначаються місцем даного мистецтва в житті людини, відомим колом художніх завдань, засобів і прийомів, що дають можливість художникові найбільше повно виразити свій задум у речі певного призначення, розкрити красу й властивості матеріалу.
Основним принципом оформлення текстилю можна назвати принцип узагальненого рішення орнаменту й окремих його образотворчих елементів. Хустка або косинка, зав'язані на голову, навколо шиї або накинуті на плечі, ні своїм композиційним членуванням, ні трактуванням малюнка не повинні порушувати природної округлості голови або плавних ліній шиї й плечей, крім того, тканина може збиратися в складках, і елементи орнаменту найчастіше не можуть зберегтися у своєму первісному виді. Таким чином, захоплення передачею простору суперечить завданням створення композиції на площині. Настільки ж невірним прийомом буде й ілюзорне зображення на легкій прозорій тканині візерунків вишивки, ткацтва, різьблення по дереву, де ясно простежується прагнення передати переплетення ниток й опуклості швів або обсяг дерев'яного різьблення. Це завжди буде виглядати дешевою й непотрібною підробкою.
Штучні текстильні вироби з розписом, як правило, доповнюють костюм, створюючи ансамбль, що може будуватися на контрастному або тональному сполученні гладкокрашеної тканини плаття й насиченого кольорами, красиво зав'язаного шийної хустки, шарфа або косинки.
Розділ II. ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ БАТИКА
2.1. Устаткування, інструменти, матеріали і їхня підготовка для художнього розпису.
Для занять художнім розписом тканин необхідно світле, добре провітрюване приміщення. Кожне робоче місце являє собою стіл-тумбочку із двома або більшою кількістю відділень. Тут зберігаються тканина й необхідні для розпису пристосування. Розмір верхньої кришки стола- 1 кв. м. На цей стіл укладається дерев'яна розсувна рама - пяльці, що складаються із чотирьох брусків з утопленими в пазах гачками. Гачки на рамі служать для наколювання тканини, а тому повинні бути з гострими кінчиками й не виступати над брусками рами. Гачки й бруски рами покриваються хімічно стійким лаком для запобігання іржавіння й забруднення. Після наколювання й натягу тканини на раму її положення фіксується гвинтами-баранчиками, що роблять раму стійкої.
У запасі в працюючого повинні бути гігроскопічна вата, пластмасові або дерев'яні стрижні діаметром 6-8 мм із загостреними кінцями, поролонові й гумові губки, колонкові, борсукові кисті.
Завантажити реферат