Сторінка
4
Основні барвники застосовуються для розпису тканин із шовкових і вовняних волокон. Барвники добре розчиняються у водно-спиртових розчинах, особливо при додаванні оцтової кислоти. Дають яскраві й соковиті фарбування, добре розтікаються по тканині й змішуються між собою.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 4-15 м
Оцтової кислоти 80% 40 мол
Спирту 96-97% 425 мол
Сечовини Південь
Води 510 мол
Барвник заливають теплим розчином розведеної оцтової кислоти, добре перемішують, додають гарячу воду, знову ретельно перемішують і кип'ятять 5-8 хвилин до повного розчинення барвника. По охолодженні розчину в нього вводять спирт і розчин сечовини. Готову фарбу фільтрують через тканину або вату.
При даному рецепті готування фарби закріплення розписаної тканини роблять у водяному розчині закріплювача БС, що готується по наступному рецепті:
Фенолу кристалічного 420 м
Формаліну 37-70% 300 мол
Бісульфіту натрію 30 м
Їдкого натру (уд. вага-1,4) 165 мол
Води 150 мол
Фенол розчиняють у формаліні, добре перемішують і додають розчин бісульфіту натрію. У приготовлену суміш обережно при помішуванні доливають розчин їдкого натру. Розчин нагрівають до кипіння й на слабкому вогні тримають протягом 40-50 хвилин. Правильно зварений закріплювач являє собою липку рідину, що злегка загустіла, червоно-коричневих кольорів. При розчиненні у воді закріплювач повинен давати прозорий розчин без каламуті. Мутний розчин закріплювача свідчить про недостатність часу варіння; варіння потрібно продовжити.
Закріплювач варять в емальованому посуді в добре провітрюваному приміщенні під тягою, тому що при цьому виділяються шкідливі пари формаліну й фенолу. Готові вироби занурюють на 7—8 хвилин в 10—12% розчин-закріплювач, що має температуру 18—22°.
Після закріплення виріб прополіскують до зникнення піни.
Існує й інший спосіб закріплення барвника шляхом запарювання в режимі, зазначеному для хромових барвників, але в цьому випадку у фарбу додають:
Резорцину технічного 10 м
Уротропіну » 10-15 м
Відповідно кількість води зменшується до 490- 480 мол.
Резорцин розчиняється у воді, температура якої 60—70°С. Розчин уротропіну й сечовини вводять безпосередньо перед роботою в холодний розчин барвника.
Кислотні барвники застосовуються для розпису тканин із шовковий, вовняний, штапельний і синтетичних (капрон, нейлон) волокон. Вони добре розчиняються у воді й рівно розтікаються по тканині, добре змішуються між собою.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 15-20 м
Аміаку 25% 20 мол
Води 960 мол
Барвник заливають гарячою водою з аміаком або оцтовою кислотою, добре розмішують і кип'ятять 5-8 хвилин. Потім фільтрують через тканину або вату.
Зміцнення кислотних барвників виробляється шляхом запарювання в тих же режимах, що й хромових.
склади, Що Резервують. склад, Що Резервує, для холодного батику:
Парафін 100 м
Каніфоль 4 м
Гумовий клей 400-500 м
Бензин 500-400 м
Здрібнений парафін заливають гумовим клеєм, потім додають бензин і добре перемішують. Приготовлену суміш розплавляють на водяній лазні при температурі 95—97 °С до одержання однорідної маси. Підфарбування складу, що резервує, роблять олійною фарбою, попередньо знежиреної на пористому папері. склад, Що Резервує, необхідно зберігати в щільно закривається скляному або порцеляновому посуді. Для одержання більше рідкої консистенції склад, що резервує, варто розводити бензином за 18-20 годин до початку роботи.
У жодному разі не можна готовити склад, що резервує, безпосередньо на нагрівальних приладах або поблизу їх. Необхідно строго дотримувати протипожежні міри.
склади, Що Резервують, для гарячого батика:
Рецепт №1
Парафін 660 м
Вазелін технічний 340 м
Рецепт №2
Парафін 500 м
Вазелін технічний 250 м
Віск бджолиний 250 м
Рецепт №3
Петролатум 210 м
Парафін 790 м
2.2. Основні способи розпису тканин.
Холодний і гарячий батик засновані на застосуванні складів, що резервують, обмежуючих розтікаємість фарби по полотну. У холодному батику склад, що резервує, наноситься на тканину у вигляді замкнутого контуру, у межах якого спеціальними фарбами відповідно до ескізу розписується виріб. Художні особливості цього способу розписи визначаються тим, що наявність обов'язкового кольорового контуру й використання цього контуру для різноманітних орнаментальних розробок надають малюнку графічно чіткий характер. При цьому кількість квітів, застосовуваних для розпису, практично не обмежено.
У гарячому батику розігрітий склад, що резервує, використається для нанесення контуру, їм же покриваються окремі ділянки тканини для запобігання їх від фарби, що розтікається. Завдяки тому, що контурні лінії тут не обов'язкові, у малюнку можливі м'які переходи тонів. З'єднання різних технічних прийомів нанесення складу, що резервує, дозволяє робити більше тонкі й різноманітні розробки орнаментальних форм, особливо квіткових
Вільний розпис виробляється без застосування складів, що резервують. Малюнок наносять на тканину різними фарбами вільними мазками, тільки остаточна обробка малюнка іноді виробляється за допомогою холодного резерву. Тут більше, ніж у раніше згаданих способах, індивідуальної творчості. Вільний розпис має дуже багато найрізноманітніших прийомів, про які буде розказано нижче.
Всі три способи розпису тканин постійно вдосконалюються. Художники, що працюють у цій області, знаходять всі нові й нові художні прийоми, тому описані тут способи оформлення тканин не можуть уважатися вичерпними. Вони є лише основою, на якій може будуватися подальше оволодіння мистецтвом розпису тканин.
Для виконання всіх трьох способів розпису тканина наколюється на гачки рами, причому необхідно строго дотримувати взаємно перпендикулярне розташування ниток основи й качка, а також паралельне їхнє розташування кожної зі сторін рами.
Після того як тканина наколота на гачки, сторони рами розсовуються до повного натягу тканини й закріплюються гвинтами-баранчиками, щоб під час роботи натяг тканини не слабшало.
2.3 Холодний батик
Холодний батик заснований на тім, що при цьому способі розпису тканин всі форми малюнка, як правило, мають замкнутуу контурну обведений (резервуючим складом), що надає своєрідний характер малюнку.
Для нанесення на тканину контуру малюнка застосовують скляні трубочки. Найпоширеніша й зручна в роботі трубочка із загнутим тонким кінцем і резервуаром, розташованим ближче до її робочої частини. Резервуар являє собою кулясте стовщення й служить для запасу складу, що резервує .
Завантажити реферат