Сторінка
5

Шпаргалки з міжнародної економіки

- міждержавної економічної політики (укладання угод про уникнення подвійного оподаткування).

У рамках світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою і орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Історія формування світового господарства починається з міжнародного поділу праці.

2. Фактори виробництва: склад; класифікація

Фактори виробництва

– ресурси, які необхідно витратити для виробництва товару:

праця - фізична та розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату;

технологія - наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності;

земля - все, що дала природа у розпорядження людині для її виробничої діяльності (земля, корисні копалини, вода, повітря, ліси та ін.);

капітал - накопичений запас засобів у виробничій, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Кожний із факторів виробництва має ціну.

Ціною праці є заробітна плата,

технології – ліцензійна або патентна плата,

землі — земельна рента,

капіталу — банківський відсоток.

Ціна фактора виробництва відображає баланс попиту і пропозиції на нього як в рамках окремої держави, так і у взаємовідношеннях держав одна з одною.

За походженням фактори виробництва поділяються:

- основні - ті, що дістались країні від природи або стали результатом довготривалого історичного розвитку (географічне положення, природні ресурси, клімат, некваліфікована робоча сила, борги);

- розвинуті - ті, які країна набула в результаті інтенсивних пошуків и капіталовкладень (сучасні технології, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура).

За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються:

- загальні – ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різної продукції;

- спеціальні – ті, які можна застосовувати для випуску тільки в одній галузі або для створення однієї або для дуже вузької групи продукції.

За мобільністю фактори виробництва поділяються:

- специфічні – ті, які характерні тільки для даної галузі і які не в змозі переміщуватися між галузями;

- мобільні – ті, які вільно переміщуються між галузями.

3. Міжнародний поділ праці: визначення; форми

Міжнародний поділ праці:

- процеси, що пов’язані з обміном діяльності та її продуктами між державами;

- найвища ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах;

- спосіб організації спільного виробництва, за якого мікроекономічні суб’єкти різних країн спеціалізуються на виготовленні певних товарів та послуг і обмінюються ними.

Форми міжнародного поділу праці:

- міжнародна спеціалізація;

- міжнародне виробниче кооперування;

- міжнародне кооперування праці;

- міжнародний поділ факторів виробництва.

Міжнародна спеціалізація

– форма поділу праці між країнами, в яких зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв.

Міжнародне виробниче кооперування

– включення країни в міжнародний поділ праці в рамках “вертикальної моделі міжнародного поділу праці”, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах.

Міжнародне кооперування праці

– стійкий обмін (базується на міжнародному поділі праці) між країнами продуктами, які виробляються ними з найбільшою економічною активністю.

Міжнародний поділ факторів виробництва

– концентрація окремих факторів виробництва, що склалася історично і є передумовою до виробництва ними певних товарів, які економічно більш ефективні, ніж в інших країнах.

У другій половині ХХ століття вивіз капіталу за межі національних кордонів спричинив інтернаціоналізацію економіки, набравши форм:

- інтеграції національних господарств у регіональні комплекси з міждержавним регулюванням;

- транснаціоналізації або виходу виробничої та комерційної діяльності компаній за національні кордони.

Міжнародний поділ праці базується:

- на предметній спеціалізації;

- спеціалізації на виробництві продуктів певного роду;

- спеціалізації на виробництві готових виробів;

- спеціалізації на виробництві деталей та вузлів;

- технологічній спеціалізації.

Лекція 3. Міжнародна торгівля

1. Міжнародна торгівля: визначення, основні поняття, рівновага на світовому ринку

2. Товари, що торгуються та товари, що не торгуються

3. Класифікація теорій міжнародної торгівлі

4. Класичні та альтернативні теорії міжнародної торгівлі

1. Міжнародна торгівля: визначення, основні поняття, рівновага на світовому ринку

Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є переміщення товарів і послуг між країнами.

Міжнародна торгівля

– сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів — експорту та імпорту і характеризується торговим сальдо и торговим обігом.