Сторінка
17

Шпаргалки з міжнародної економіки

Прямі Sj і S2 показують ріст вартісного обсягу виробництва залежно від обсягів використовуваної робочої сили, відповідно, у країні I і країні II. Якщо міжнародної трудової міграції не існує, то країна I використовує весь наявний у неї запас трудових ресурсів усередині країни і забезпечує середній рівень реальної зарплати в розмірі LC, а країна II також використовує весь наявний у неї запас трудових ресурсів усередині країни і забезпечує середній рівень реальної зарплати в розмірі L'. Обсяг виробництва країни I за допомогою наявних у неї трудових ресурсів складе a+b+c+d+e+f, а обсяг виробництва країни II — і+j+To, що LC < L', означає, що вартість робочої сили в країні I нижче, ніж у країні II.

Припустимо, що обидві країни зняли обмеження на вільне міждержавне пересування робочої сили. Оскільки середня реальна зарплата в двох країнах різна, частина працівників АВ переміститься з країни I у країну II, у результаті чого зарплата в обох країнах збалансується на рівні BR. З одного боку, обсяг виробництва за допомогою трудових ресурсів, що як залишилися в країні I, так і мігрували в країну II, складе в результаті a+b+c+d+e+f+h, причому продукт a+b+c+d виробляється трудящими-громадянами даної країни, a h+e+f — іноземними трудящими, що іммігрували в країну II. При цьому в результаті більш продуктивного використання трудових ресурсів за рахунок їхнього часткового переливу в країну II сукупний продукт, зроблений за допомогою того ж обсягу праці, виявляється більше, ніж первинний, на величину сегмента h. Доход трудящих зростає до a+b+d+e+f+h, тоді як прибутковість інших факторів виробництва скорочується до сегмента с.

З іншого боку, приплив трудових мігрантів із країни I у країну II привів до зниження реальної зарплати в ній з L'D до L'F=BR. Однак у той же час за рахунок використання як своєї праці, так і іноземної, що прийшла з країни I, у країні II відбулося розширення обсягу внутрішнього виробництва з i+j+k до i+j+k+g+h+e+f. Правда, сегменти h+е+f продуктом, створеним іноземною робочою силою, велику частину якого за винятком прибуткового податку треба віддати у вигляді зарплати іноземним робітникам із країни I. Тим самим чисте зростання внутрішнього виробництва складе тільки сегмент g. Через падіння середньої реальної зарплати в країні II доходи трудящих у цій країні скоротяться з j+k до k, а доходи власників інших факторів виробництва збільшаться з i до i+g+j. З погляду всього світу, у результаті міграції трудящих з однієї країни в іншу сукупний обсяг виробництва зріс з [a+b+c+d+ e+f]+ [k+j+i] до [a+b+c+d]+[e+f+g+h+ i+j+k], тобто на розмір заштрихованих сегментів g+h, з яких h належить країні I і виникає через більш ефективне використання трудових ресурсів країни I у результаті їхньої еміграції в країну II, a g належить країні II і виникає в результаті збільшення обсягу трудових ресурсів, що використовуються країною II у результаті їхньої імміграції з країни I.

4. Наслідки міжнародної міграції робочої сили

ПЕРЕВАГИ ДЛЯ КРАЇНИ-ІМПОРТЕРА

· внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов’язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили;

· іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;

· при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;

· іноземні робітники розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;

· іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації соціальних програм.

· виграш за рахунок податків, розмір яких залежить від кваліфікаційної та вікової структури іммігрантів;

· поліпшення демографічної картини розвинутих країн, які потерпають від старіння населення.

НЕДОЛІКИ ДЛЯ КРАЇНИ-ІМПОРТЕРА

· соціальна напруженість;

· загострення міжнаціональних та расових конфліктів;

· зростання злочинності.

ПЕРЕВАГИ ДЛЯ КРАЇНИ-ЕКСПОРТЕРА

· безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, знайомство з передовою організацією праці;

· зниження рівня безробіття і, як наслідок, — соціального напруження в країні;

· експорт робочої сили є важливим джерелом надходжень ВКВ у країну.

За статистикою платіжного балансу показники, що пов¢язані з міграцією робочої сили, є частиною балансу поточних операцій.

Приватні неоплачені перекази – оціночний грошовий еквівалент майна, яке переміщується мігрантами в момент їх від¢їзду за кордон та наступних висилань товарів на батьківщину. Включає статті “переміщення мігрантів” та перекази робітників”.

Ці перекази включаються до статті "Приватні перекази" платіжного балансу і становлять для багатьох держав значну час­тину валютних надходжень. З поверненням на батьківщину мігранти привозять із собою цінності та заощадження на суму, що приблизно дорівнює сумі їхніх переказів. А відтак додачу до національного доходу країни-експортера робочої сили можна роз­глядати як подвоєну суму переказів.

Розрахунки зарубіжних фахівців показують, що роль приват­них переказів особливо велика для країн з середнім рівнем розвит­ку. У цих країн доходи від експорту робочої сили в окремі роки пе­ревищують надходження з решти видів зовнішньоекономічної діяльності. За даними МВФ, середня норма прибутку при експорті товарів становить 20%, послуг — 50%, а від експорту робочої сили значно вище.

НЕДОЛІКИ ДЛЯ КРАЇНИ-ЕКСПОРТЕРА

· скорочення податкових надходжень через змен­шення числа платників податків;

· постійна міграція означає, що відбувається відплив кваліфікованих, ініціативних працівників, так званий "відплив розумів", який призводить до уповільнення темпів зростання науково-технічного та культурного рівня країни.

5. Регулювання міграційних процесів

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ММРС

Адміністративно-правові:

1. законодавство про юридичний, політичний та професійний статус імігрантів;

2. національні служби імміграції;

3. міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили.

Економічні методи:

1. вербування іноземних робітників.

2. залучення приватних посередників до вербування іммігрантів.

3. видача ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІММІГРАЦІЇ

· Професійна кваліфікація – законодавства всіх приймаючих країн встановлює жорсткі вимоги до рівня освіти і досвіду роботи за спеціальністю. Мінімальною вимогою до освіти вважається закінчення повного курсу середньої школи або професійно-технічного училища, що повинно бути підтверджено відповідним дипломом.