Сторінка
3

Інвестиції та інвестиційна діяльність в Україні

Розрізняють також поняття “пряме інвестиційне підприємство” та “іноземна пряма інвестиція”.

Пряме інвестиційне підприємство – це акціонерне чи неакціонерне підприємство, у якому іноземний інвестор є власником не менше 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або ж має право голосу в акціонерному підприємстві.

Іноземна пряма інвестиція – вкладення капіталу, яке передбачає контроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями.

Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.

Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).

Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.

Реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.

Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції. [22,с.114-115]

Дійсність інвестиційної діяльності, як на мікро так і на макрорівні, визначається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. В цьому плані вирішальне значення мають результати господарської діяльності інвестиційних галузей. Їх технічний рівень, організація виробництва, розвиток підприємництва, здатність до засвоєння інновації здійснюють основний вплив на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.

В недалекому минулому надмірне нарощування потенціалу затратних галузей і виробництво ототожнювалось з успіхами в економічному розвитку. Як показала світова практика найбільш ефективний шлях розвитку економіки пролягає через ресурсозберігаючу інвестиційну стратегію. Мається на увазі не тільки матеріально – технічні, трудові та фінансові ресурси, але такий занадто важливий ресурс, як час. Виграш в часі дає багато переваг і відкриває великі можливості в умовах інтегрованого розвитку світового господарства . [21,с.147-148]

Для подолання економічного спаду потрібно змінити акценти в пріоритетах і формах інвестування. Потрібно змінити структуру економіки країни, зменшити питому вагу галузей важкої та воєнної промисловості, які великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а продукція їх в значній мірі вивозиться за межі України та не впливає на рівень життя населення. І, навпаки, необхідно збільшувати питому вагу наукоємких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої та харчової промисловості, переробних галузей сільського господарства, сфери послуг.

Тільки структурно переорієнтація інвестицій дає можливість безболісно зменшити частину фонду накопичення в складі національного прибутку, перебороти застарілі диспропорції, збалансувати економіку, досягнути більш високого життєвого рівня населення. Важливо також налагодити ефективний механізм інвестування науково-технічного прогресу, щоб не допустити відставання країни від світового рівня. [23,с.24-25]

Основними завданнями інвестиційної стратегії з точку зору максимальної ефективності тепер та в близькому майбутньому є:

покрашення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технологічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;

зміна галузевої структури капітальних вкладень з точки зору значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, які виробляють продукти харчування та предмети особового споживання (сільське господарство, переробні галузі, легка та харчова промисловість), послуги;

пріоритетне забезпечення капітальними вкладами прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищення якості продукції;

збільшення обсягів капітальних вкладів на будівництво житла та інших об’єктів громадського користування і медичного забезпечення;

Важливе місце серед складових ефективного інвестування займає формування тенденцій протизатратного розвитку виробництва будівельних конструкцій, матеріалів та виробів в напрямку зниженню матеріалоємності та підвищення індустріалізації будівництва. [24,55-56]

Висновки:

Інвестиції — вкладання капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку.

Інвестиції можуть класифікуватись за різними ознаками, а саме: залежно від фонду, за рахунок якого формуються; залежно від джерела фінансування; за формами власності; залежно від строків освоєння; за об'єктами вкладання; за способом участі в інвестиційному процесі; за регіональною ознакою; залежно від мети.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку. З поняттям „інвестиційна діяльність" тісно пов'язан термін „інвестиційний процес" -- це процес обґрунтування і реалізації інвестиційних проектів.

Для інвестиційної діяльності дуже важливим є інвестиційний клімат - це стан великої кількості економічних змінних, що стимулюють або стримують інвестування в національну економіку чи окремі її сектори.

РОЗДІЛ ІІ

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В У КРАЇНІ

Обсяг залучення інвестицій є однією з основних характеристик економічної діяльності як окремих господарюючих суб'єктів, так і держави в цілому, з урахуванням того, що інвестиційний клімат визначається перш за все політичною та економічною ситуацією в країні. Для України, крім зазначеного, особливості трансформаційного періоду вимагають створення нормативно-правових і організаційно-інституційних засад залучення інвестицій.[21,с.150-151]

На сьогодні загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні визначаються Законом України „Про інвестиційну діяльність'' від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ, також Указом Президента України «Про кредитні списки» від 12 березня 1993р[1]. Особливості режиму іноземного інвестування встановлюються Законом України від 19 березня 1996р. №93/96-ВР „Про режим іноземного інвестування". Дозволені банками операції, пов'язані з інвестиційною діяльністю, передбачені Законом України від 7 грудня 2000р. №2121-111 „Про банки і банківську діяльність" [7], а Законом України від 15 березня 2001р. №2299/111 „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначаються правові і організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, порядок розкриття інформації [8]. Поштовх розробці законодавчої бази з інвестиційної діяльності дав Указ Президента України від 7 липня 2003р. №580 „Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" [3], на підставі якого розроблено проект Закону України „про державну підтримку та стимулювання інвестиційної діяльності" (№>5568 від 27 травня 2004р.); цей документ визначатиме пріоритетні напрямки інвестиційної діяльності, яким надається державна підтримка, механізм стимулювання залучення інвестицій, підвищення гарантій прав інвесторів; спрощуватиме порядки одержання інвесторами документів дозволеного характеру дозвільного характеру, державної реєстрації іноземних інвестицій, сертифікації продукції; встановлюватиме адміністративну відповідальність посадових осіб за дії або бездіяльність, наслідком яких є створення перешкод та погіршення умов впровадження в Україні інвестиційної діяльності [8] На виконання Указу Президента України від 7 липня 2003р. №580 „Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України" Кабінет Міністрів України видав постанову від 29 квітня 2004р. №259-р „Про утворення ВАТ „Агентство з питань іноземних інвестицій". Засновником у Цьому ВАГ від імені держави, частка якої має становити не менш як 51%, має виступити Фонд державного майна України [9].