Сторінка
6

Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні на сучасному етапі

З усього можна зробити головний висновок – стабілізація обмінного курсу гривні та зростання її реального обмінного курсу протягом 2003–97 pp. стали можливими за рахунок зміцнення ринкових механізмів самооргані­зації економіки у лібералізованому господарському середовищі. Це забезпе­чує усталеність та передбачуваність валютного ринку та обмінного курсу.

Довготривалою макроекономічною тенденцією в Україні слід вважати стрімке зниження індексів зростання грошової пропозиції до набуття ними більш-менш поміркованих значень. Саме цей процес зумовив значне зни­ження темпів інфляції, що підтверджується результатами регресійного аналі­зу (див. табл. 8).

Надзвичайно високе значення параметра V вказує на щільний зв'язок між темпами зростання грошової пропозиції (агрегованої в показник Ml) та індексом зростання споживчих цін.

Таблиця 2.

Середньомісячні пропозиції грошей М1 та М3, та річні індекси та індекс інфляції протягом 1998–2003 pp.

Рис. 5. Індекс інфляції за рік в функції від індексу грошової пропозиції М1

Для фінансистів-практиків важли­вість цього зв'язку полягає у тому, що включення ринкових механізмів регу­лювання грошової пропозиції (що відбувається починаючи з жовтня 2001 p.) забезпечуватиме і в поточному, і в наступному роках розширення грошової пропозиції головним чином відповідно до розвитку потреб реальної економі­ки. Останнє свідчить про подальше зниження темпів інфляції.

Залежність індексу інфляції від середньомісячної грошової пропозиції МЗ також досить щільна.

Тенденції щодо процесу розвитку грошової пропозиції у поточному 2004 p. зміцнюють позитивні тенденції минулого 2003 p. Банківська система продов­жувала збільшувати грошову пропозицію помірними темпами і у квітні поточ­ного року її показник становив 10 млрд. грн. Станом на 1 травня 2004 p. він дорівнював 10,2 млрд. грн. За умов низької інфляції – 4,7% за підсумками трьох місяців – та певного зростання курсу гривні грошова пропозиція МЗ збільшилася загалом на 109,1%. Порівняно з квітнем минулого року вона збіль­шилася на 142,1%.

За умов існування важкого податкового пресу в економіці у поза банківському обігу все ж таки збереглися мотивації щодо розширення обсягів май­же стабільних національних грошей. Саме тому, на нашу думку, обсяг готів­ки поза банками збільшився до грудня 2003 p. на 117,9%, а до квітня – на 154,8%.

Порівняно з груднем 2003 p. обсяги строкових депозитів суб'єктів гос­подарювання збільшилися на 134,2% і становили 432 млн. грн., громадян -на 125,4% і становили 751 млн. грн. Обсяги строкових депозитів "до запи­тання" збільшилися усього на 106,4%.

ВИСНОВКИ

Нарешті, Україна повинна докласти серйозних зусиль, щоб залучи­ти приватні інвестиції з країн далекого зарубіжжя. Як відомо, для цього треба створити сприятливий інвестиційний клімат, під яким розуміються економічна і політична стабільність, стале законодавство, пільгове опо­даткування іноземних інвесторів, можливість конвертувати більшу час­тину одержаного прибутку в тверду валюту, різке обмеження апетитів корумпованих чиновників. Створити такі умови далеко не просто, але робити рішучі кроки в цьому напрямі слід уже тепер.

Як забезпечити високу ефективність обмежених інвестиційних ре­сурсів? Насамперед, вони повинні надаватися тільки тим підприємствам (групам підприємств), які виробляють конкурентоспроможну продукцію, що користується сталим попитом на внутрішньому і зовнішньому рин­ках, або здатні в короткий строк освоїти її виробництво. Ці підприєм­ства (групи підприємств) стануть центрами економічного зростання, які повинні витягти економіку України з кризи. Оскільки в умовах трансфор­маційної кризи інвестиційний процес пов'язаний з глибокою структурною перебудовою, то такі центри виникатимуть у різних галузях народного господарства. Ними можуть стати підприємства легкої та харчової про­мисловості з швидким оборотом капіталу, продукція яких користується сталим попитом; житлове будівництво; підприємства ВПК, які здатні виробляти високотехнологічну продукцію (як військового, так і цивіль­ного призначення) з низькими витратами виробництва; підприємства, що випускають устаткування для видобування і переробки нафти й газу; багато підприємств енергетичного і важкого машинобудування, продук­ція яких може конкурувати із зарубіжними аналогами; тощо.

Переважна частина “зовнішніх” інвестиційних ресурсів повинна на­даватися підприємствам (фірмам) на кредитній, тобто поворотній ос­нови Надаючи інвестиційні кредити, інвестиційні банки (державний і комерційні, які, безумовно, виникнуть) повинні спиратися на результати конкурсів інвестиційних проектів та їх наукової експертизи. Що ж до інвестиційних ресурсів, які є в нових власників приватизованих підпри­ємств (йдеться про власні, а не про позичені кошти), то їх ефективність значною мірою забезпечується автоматично, оскільки великі інвестори, ризикуючи своїм капіталом своїм капіталом, стануть здійснювати виключно ті інвестиції що обіцяють високу віддачу. Тому інвестиції кредит доцільно надавати за умови, що фірма візьме на себе фінансування значної частини капітальних затрат.

Список використаної літератури