Сторінка
10

Шпаргалка з ТДП

- законність як правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативно – правових актів сіх сферах державного і суспільного життя;

- законність як існування належного та ефективного та контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм , виявлення правопорушень і притягнення винних у їх здійсненні до юридичної відповідальності.

72. Принципи законності. Принципи законності – це ті основні начала, керівні ідеї і основоположні вимоги, що розривають її сутність, основу її змісту як обов’язкового режиму державного та суспільного життя.

ПРИНЦИПИ:

1). верховенство закону в системі нормативно –правових актів;

2). нерозривний зв’язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;

3). обов’язковість вимог законності для всіх громадян, посадових осіб .державних органів і громадських організацій;

4). забезпечення верховенства закону в системі правових актів;

5). зв’язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;

6). неприпустимість протиставлення законності та доцільності;

7). єдність законності;

8). встановлення дієвого контролю і нагляду за дотриманням законності;

9). участь мас у діяльності із забезпечення законності;

10). притягнення до юридичної відповідальності за правопорушення лише при наявності вини за його споєння;

11). невідворотність юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

74. Поняття і елементи системи права. Поняття системи права відображає внутрішню будову (форму), структуру права як системи правових норм.

Внутрішня форма (структура) права характеризується:

1). єдністю його складових частин;

2). диференціація права на відносно відокремлені складові частини у вигляді певних об’єднань правових норм (галузі та інститути права );

3). наявністю різних видів зв’язків норм права та їх об’єднань між собою (соціальних, ідеологічних, юридичних, державних .).

Галузь права – це складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмета і методу правового регулювання. Галузь права поділяється на:

1). Підгалузь права - це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду;

2). Інститут права – це таке угруповання норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин.

76.Романо – німецька правова система. – в основі цієї правової системи закладені принципи Римського права; - диференціація права на публічне і приватне; - диференціація публічного права на галузі ( конституц., амін., міжнародне, кримінальне .); - правова норма – загальна, формально – визначене правило поведінки. Вона не повинна створюватись судами; - кодифікація; - основним джерелом права у країнах Романо – німецької правової системи є нормативно – правовий акт – офіційний письмовий документ, що містить загальнообов’язкове правило поведінки (норму права); - право складається не тільки з правових норм, сформульованих законодавцем , а й включає норма, що створюються в результаті їх тлумачення.

83. Соціологічна юриспруденція. Згідно соціологічній концепції права – право має вивчатись юриспруденцію системно, з урахуванням його функціонування, у тісному зв’язку з суспільством, як інструмент забезпечення гармонії між державою, корпорацією, родиною, людиною і різними спільнотами людей. Право корениться не в законах, а в самому суспільстві. Законодавець тільки виявляє і закріплює право, вже знайдене суддями й юристами – практиками. Право оголошується головним інструментом соціального компромісу, який функціонує в суспільстві з метою забезпечення загальної єдності. Право розуміли як правопорядок, протиставляючи його праву в законі. (Є. Єрліх, Р. Паунд, Д. Френк, К. Ллевелін, М. Кожен.)

77.Система англійського права.

1). Джерелами Англійського права є:

- преценденти, що створюються судовою практикою;

- закони і підзаконні нормативні акти;

- звичай.

2). Англійське право не знає внутрішнього поділу на публічне і приватне, загально соціальне й юридичне.

3). Воно не диференціюється на цивільне і адміністративне, кримінальне і торгове.

4). Класифікується на загальне право і право справедливості.

5). В Англійському праві не існує галузевих інститутів права.

6). Англійського право створювалось судовою й адміністративною практикою.

7). Норма права є відповідальне судовою практикою рішення з конкретної справи.

8). Норми Англійського права – це положення, які беруться з особливої частини рішень, що виносяться вищими судовими інстанціями.

9). Англійська норма права тісно пов’язана з обставинами конкретної справи і застосовується для вирішення справ, аналогічних тим, за якими рішення вже приймалися. Таку норму не можна зробити загальною.

78. Основні особливості мусульманського права. А). Джерелами мусульманського права є: Коран, суна , іджма. Б). Нерозривний зв’язок з релігією. В).Шаріат – сукупність норм мусульманського права, релігійних та обрядових настанов і правил, що покликані регламентувати не тільки поведінку мусульманина в усіх сферах суспільного й особистого життя, а його думки і почуття.

Шаріат містить 4 групи приписів:

- норми, що фіксують регіону догматику ісламу – те, у що зобов’язаний вірити мусульманин;

- норми, що закріплюють основи мусульманської моралі та етики;

- норми, що регламентують стосунки віруючих з Аллахом;

- правила поведінки між мусульманинами та з не мусульманами.

Г). Мусульманським правом у вузькому розумінні називають ту групу норм, що регулюють виключно стосунки між людьми.

79. Концепції держави загального благоденства та елітарної держави. 1). За теорією держави загального благоденства сучасні буржуазні суспільства і держава позбувається класового характеру, а держава стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства. Держава втрачає класові сутності і, як наслідок цього, різко звужується сфера державного примусу. Репресивно–каральні функції держави відмирають завдяки розширенню соціально – економічних функцій: державного регулювання економіки, здійснення соціальних послуг населення, культурно – освітньої функції . Ця теорія передбачає існування сильної держави, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин. 2). За теорією елітарної держави політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої “сірої маси”, що охоплює решту населення. Демократія розглядається як утопія, міраж. Суспільством завжди править і повинна правити еліта. Правляча еліта утворюється у трьох головних сферах суспільних відносин – політичній, економічній, інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. До складу еліти може увійти кожен, хто має належний рівень освіти і досяг успіхів у своїй професійній діяльності.