Сторінка
1

Становлення української історико-правової науки (друга половина 19-го, перша половина 20 століття)

Вступ

Розділ І. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету

Розділ ІІ. Проблема державотворення в Україні у вітчизняній історичній науці у кінці ХІХ- початку ХХ століття

Розділ ІІІ. Усвідомлення державницької ідеї та правових засад держави в Україні починаючи з ХІХ століття

Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

У період розбудови незалежної Української держави помітно посилився інтерес до історії державності (її правових засад) – справжньої, а не перелицьованої на догоду тим чи іншим політичним доктринам. Освоєння в історії "білих плям" заполонило не тільки уми фахівців, а й широкого громадського загалу, членів різних політичних об'єднань. Історично-правова тема, як і тема культурно-національного відродження, домінує в багатьох публікаціях і рефератах на наукових конференціях, посідає важливе місце на сторінках публіцистики.

Не секрет, що традиція державотворення і функціонування держави в Україні має глибоке і далекосяжне коріння.

Нині ми повною мірою усвідомлюємо, що не можна впевнено рухатися у майбутнє з тягарем ілюзій і забобонів минулого, не відтворивши історичну справедливість. Саме у встановленні істини, сущої правди подій та процесів – запорука морального оздоровлення нашого суспільства, джерело духовного відродження нації.

Вивчення й оцінка раніше спотворених процесів державотворення, фактів, імен – справа непроста. Вони вимагають копіткої праці, ретельного вивчення архівних документів, а також матеріалів. Потрібен якийсь час для підготовки і виходу у світ сучасних і добротних монографій. Та широкий загал громадськості уже сьогодні прагне отримати виважені відповіді на цілу низку найпекучіших питань з часів давніх і близьких.

Свого часу один із визначних діячів Організації українських націоналістів Дмитро Андрієвський порівняв націоналізм з лезом. З одного боку, це вкрай необхідний предмет, а з другого — в руках дитини він може стати небезпечною «іграшкою». В цій роботі буде розглянуто його націоналістичну концепцію про роль держави і права, а також зроблено серйозну спробу осмислити минуле, сучасний стан і перспективи українського національної ідеї.

Актуальність теми. Кожна наука ставить перед собою за мету одержати об'єктивні, достовірні і систематизовані дані про навколишню дійсність. З погляду предмета вивчення всі науки діляться на дві великі групи - природничі і суспільні. Так, суспільні науки вивчають процеси, які протікають у людському суспільстві. У свою чергу суспільні науки в залежності знову таки від конкретного предмета поділяються на різні галузі знань - соціологію, психологію, політологію тощо.

До суспільних наук належать і ті, предметом яких є державно-правові інститути та їх функціонування. Такі науки називаються юридичними. Юридичні науки мають свою складну внутрішню структуру, організовану в залежності від предмета вивчення.

Теорія держави і права як самостійна юридична наука має свій власний предмет вивчення. Будучи теоретичною дисципліною, вона виявляє і вивчає найбільше загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Тому, основні поняття, якими оперує ця наука, носять абстрактний, узагальнений характер. У ній формулюються основні юридичні терміни, що використовуються в інших юридичних дисциплінах, у текстах законів. Тому юристу-початківцю просто необхідно в першу чергу засвоїти положення науки теорії держави і права, перед тим, як переходити до вивчення галузевих юридичних наук.

Об’єктом дослідження даній роботі історико-правова наука

Предметом дослідження даної роботи є система загальних принципів та спеціальних знань щодо історико-правової в системі юридичних наук.

Основна мета курсової роботи полягає в визначенні основних понять, предмету та функціонального призначення теорії держави і права як науки, вивченні методології теорії держави і права, аналізі місця теорії держави і права в системі юридичних та суспільних наук, а також проблем її розвитку.

Розділ І. Поняття та загальна характеристика теорії держави і права як науки та її предмету

Як виникла теорія держави і права? Спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більше поглиблювалася їхня диференціація, тим більшої була потреба в зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їхнє вивчення лягло в основу формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.

Загальна теорія держави і права не відразу оформилася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, що вперше було застосовано у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американської правової думки. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі і Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX ст. на основі таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права [7, с. 23].

Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще в XVII столітті. Одним з перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г.Гунніуса, видана в 1675 році. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичерина та ін. (XIX — початок XX ст.)

Спочатку енциклопедія права не мала чітко обкресленого предмета і стрункої єдиної системи. Вона містила перерахування та огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі і методи вивчення. По-різному зважувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона стала тлумачитися як загальне навчання про право, що охоплювало весь зміст правознавства в єдності і системі, у його основних і загальних початках. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук.

У 70-80-х рр. XIX в. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.

Попередницею загальної теорії права і держави була такожфілософія права, котра базувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий оборот, були Гуго (1798), Гегель (1820), Остин (1832). Визначений поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо погодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф.Шеллингом (1803).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Інші реферати на тему «Історія, теорія держави і права»: