Сторінка
2
Термін «теорія права» замість «філософії права» введений А. Меркелем у 70-х рр. XIX в., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена в основу філософії права), а в значенні діючої системи правових норм. Так на основі енциклопедії права і філософії права поступово оформилася загальна теорія права, котра охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найбільш загальні представлення про систему юридичних наук.
На початку XX в. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Фахівці в області теорії права в Західній Європі Г.Кельзен і Л.Дюги заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою [15, с. 12-13].
У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безвісти.
У 60-і роки XX в. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей — інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так і інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію; по-перше, забезпечує взаємодію різних наук у дослідженні права; по-друге, з'єднує результати їхніх досліджень з елементами філософії права.
Слід відзначити, що теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їхню внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (чи навчальної дисципліни) — це коло питань, що вона вивчає (відповідає на запитання «що?»). Метод науки (чи навчальної дисципліни) — це спосіб чи сукупність способів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на запитання «як?»).
Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.
Предмет загальної теорії держави і права складає, практично, вся система юридичних наук. Пояснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають лише окремі аспекти держави і права або історію державно-правового життя, тому не можуть дати цілісного й повного уявлення про державно-правову організацію суспільства.
Основними ознаками теорії держави і права є те, що теорія держави і права:
1. Вивчає державу і право (чи: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому виді. Свідченням тому є категорії — загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідношення, механізм правового регулювання та ін.
2. Осягає не всі, а основні і загальнізакономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права. Їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково присутні різним державам і їх правовим системам. Наприклад, «особистість — право — держава» є закономірна системоутворюючий зв'язок, без якого неможливо законодавче закріплення і державне забезпечення прав і воль людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їхньої сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності і правопорядку тощо. Пізнання закономірностей — це пізнання законів взаємозв'язку явищ.
3. Базується на єдності і діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють один одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності і взаємного проникнення.
Уся побудова держави і її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як способу рішення державних задач і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава одержує своє юридичне оформлення. Її діяльність здійснюється тільки на основі правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їхні завдання, компетенцію, форми діяльності [9, с. 16-17].
Природне право, ідеї волі і справедливості обумовлюються не державою і не їм даруються. Однак норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне положення особистості, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосуючими органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень.Не можна пізнати право і державу, досліджуючи їх ізольовано чи протиставляючи один одному.
Завантажити реферат