Сторінка
10

Становлення української історико-правової науки (друга половина 19-го, перша половина 20 століття)

Таким чином, після столітніх боpінь, на початку ХХ ст., у 1920 pоці Укpаїна і надалі залишалася поневоленою своїми сусідами-воpогами. Центpальна і Східна Укpаїна опинилася під окупацією більшовицької Москви і тут чинився несамовитий, тотальний теpоp пpоти укpаїнців, суцільні нищення укpаїнських тpадицій і культуpи, що наpешті закінчилося повним занепадом національної свідомості у прямуванні до державності; Галичина і Волинь – під владою Польщі, і тут більш "цивілізовані" поляки всяко намагалися довести Євpопі, що ніяких укpаїнців та їх пpоблем не існує; Закаpпаття пеpейшло під владу Чехо-Словаччини і попеpедня політика угоpців щодо денаціоналізації населення кpаю змінилася денаціоналізатоpською політикою Пpаги; Буковину і Бессаpабію окупували pумунські війська і їхній уpяд взагалі не хотів визнавати якихось пpав на державотворення укpаїнців.

Висновок

Отже, ми побачили, що Андрієвський та багато інших фахівців багато досліджували роль держави, правових засад державотворення, визнання провідної ролі держави в суспільно-політичній та економічній сферах, а також пошук „нових підстав і методів організації суспільних відносин, суспільного господарства, державного ладу”.

У нинішніх умовах, як ніколи, зростає організовуюча роль органів державного управління, правничих інституцій. Пріоритетом для функціонування правової держави повинна стати саме людина-громадянин, права і свободи якого повинні враховуватись на рівні інтересів держави. А це означає, необхідно змінювати стиль роботи, відпрацьовувати правові взаємовідносини з громадянами, по-новому налагоджувати функціонування управлінських функцій.

Можна звернути увагу на багатовекторні проблеми у державному управлінні – нагромаджені і відкладені, які загострюють потребу в прискореній реалізації всього спектра реформаторських завдань. Тут можна побачити кілька аспектів, які мають стратегічний вимір.

Перше і визначальне – це необхідність зосередження України на собі, своєму внутрішньому облаштуванні, на визначення своєї ролі в сучасному світі та ролі громадянина в державному управлінні.

Другий аспект лежить у площині усього середовища нашого існування, а отже способів мислення та дій, ментальності народу. Стверджувати, що той державний управлінський апарат, який існує на теперішній час, визначає за пріоритети в своїй діяльності відстоювання прав та свобод громадян і відповідає вимогам нової доби, було б передчасно. Складність та суперечливість процесів, що відбувалися у державі і суспільстві, можливості політиків, від яких залежать їх перебіг та результати призвели до деяких викривлень та спотворень у державному управлінні.

Об’єднати націю – це означає здолати існуючу стратифікацію суспільства. Кожна соціальна група має свої законні права, свободи і інтереси у державному управлінні, які часто не збігаються з інтересами інших стратумів. Знайти рівнодіючий механізм здійснення таких прав і свобод, вивести з них загальнонародний інтерес й оформити відповідними заходами, в реалізації яких були б зацікавлені всі або більшість членів суспільства, - завдання політиків, що претендують на роль народних лідерів.

Перелік використаної літератури:

1. Іванишин Василь. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич. «Відродження», 1992. – 180 с.

2. Лук’яненко Л. Вiрую в бога i в Украiну. — “Розбудова держави”, № 5,1992 р.;

3. Матях В.М. Проблема державотворення в Україні/ Укр. іст. жур., 1998, № 3;

4. Украинская государственность в XX веке. –К., 1996 р.;

5. Урядовий кур’єр. Газета центральних органів виконавчої влади України / № 30 від 14 лютого 2002 року/ - К.: “Преса України”, 2002, 12 с

6. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко; відп. редактори В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. — К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002. — 568 с.

7. Ведерников Ю. А., Гресул В. С. Теорія держави і права - Дніпропетровськ, 2002.

8. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. (Основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Наук.-метод. посіб. / В.В. Копейчиков (ред.). — К. : НАВС, 2000. — 376с.

9. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176 с.

10. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 1998-2002. - Т. 1, 2, 3, 4,5.

11. Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Богачова Л. Л., Петришин О. В., Олейников С. М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / М.В. Цвік (ред.). — Х. : Право, 2002. — 432с.