Сторінка
6

Шпаргалка з ТДП

42. Зміст правовідносин. Оскільки правов відносини поєднують у собі фактичні суспільні відносини та юрид. норми, розрізняють їх юридичний та фактичний зміст.

Юрид. зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юрид. обов’язки їх сторін.

Суб’єктивне право – міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших зобов’язаних осіб.

Юридичний обов’язок – це покладена на зобов’язану особу й забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи. Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Юрид. зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватись, а фактичний зміст правовідносин показує те, як вони відбувались у реальній дійсності.

43. Об’єкти правовідносин: поняття і види. Об’єкти правовідносин – це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, що слугують задоволенню інтересів і потреб громадян та їх організацій і з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини та здійснюють свої взаємні суб’єктивні права та юрид. обов’язки. Види об’єктів правовідносин:

- Засоби виробництва – об’єкти, з допомогою яких створюється новий продукт.

- Предмети споживання – предмети, призначення яких полягає у задоволенні життєвих потреб людей.

- Продукти духовної (інтелектуальної) творчості людини.

- Особисті немайнові права людини.

- Поведінка певних суб’єктів (розгляд поведінки на предмет визначення в ній складу правопорушення).

- Результати поведінки суб’єктів (ремонт побутової техніки, будівництво будинку).

- Гроші та цінні папери.

- Стан природних об’єктів.

44. Поняття і види суб’єктів правовідносин. Суб’єкти правовідносини (суб’єкти права) – це учасники правових відносин, які мають взаємні суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види суб’єктів правовідносин:

а) індивіди (фізичні особи):

· громадяни; іноземці; біпартиди; апартиди;

б) організації та об’єднання:

· держ. органи, установи, підприємства, їх посадові особи;

· недержавні організації , підприємства , установи та їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;

в) соціальні спільноти;

· держава в цілому;

· народ, нація;

· населення певних частин території держави;

· трудові колективи.

Серед суб’єктів цивільно – правових відносин особливе місце посідають юридичні особи.

45. Правосуб’єктність та її елементи. Правосуб’єктність – здатність суб’єкта бути учасником правовідносин.

Елементи правосуб’єктності :

1). Правоздатність – це обумовлена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки:

Види правоздатності:

- загальна правоздатність;

- галузева правоздатність;

- спеціальна правоздатність – здатність суб’єкта мати права та обов’язки, що виникають з факту займання певної посади (президента, судді, водія громадського транспорту тощо).

2). Дієздатність – це обумовлена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

А). Рівень дієздатності залежить від:

- від віку (18 років повна дієздатність);

- від стану психологічного та фізичного здоров’я;

- від рівня освіти тощо.

В). Однією з форм дієздатності є:

Деліктоздатність – здатність особи нести юрид. відповідальність за скоєні правопорушення.

46. Поняття і види юридичних фактів.

Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Види юридичних фактів:

1). За юридичними наслідками:

- правостворюючі, на основі яких суб’єкти набувають певних прав та обов’язків;

- правозмінюючі, що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов’язків (службове підвищення);

- правоприпиняючі, що ліквідують певні права і обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів;

2). За складом:

- прості, що складаються з 1-го факту, якого досить для настання юридичних наслідків (оплата проїзду у транспорті (досить лише зайти до нього));

- складні, що являть собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (пенсійні відносини (вік, трудовий стаж, рішення відповідного органу));

3).За тривалістю у часі:

- одноактні, що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка для проїзду);

- триваючі (або юридичні стани) – обставини, що існують упродовж певного часу (перебування у шлюбі);

4). Відносно волі суб’єктів:

- події – життєві обставини, що виникають незалежно від волі суб’єктів (стихійне лихо .);

- діє - життєві обставини виникнення яких залежить від волі суб’єктів (подача заяви про прийом на роботу).

Дії бувають:

- правомірні, що відповідають приписам норм права;

- протиправні, що не відповідають приписам правових норм.

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції.

Презумпція – це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв’язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом.

Правова презумпція –це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Поділяються правові презумпції на:

- презумпції, що не можуть бути спростовані; (презумпція недієздатності неповнолітнього)