Сторінка
7

Дж.Кейнс, М. Зібер, І. Франко, М. Туган-Барановський та їх внесок в економічну думку

А серед цих праць, окрім вказаних вище, слід назвати його докторську дисертацію “Руська фабрика в минулому і в сьогоденні. Історико-економічне дослідження”, яка була ним успішно захищено у 1898 р. і в тому ж році вийшла окремою книгою під аналогічною назвою з рубрікацією “Т. 1. Історичний розвиток руської фабрики у ХІХ столітті”. На превиликай жаль другий том цікавої книги так і не вийшов. У цій книзі він зробив висновок, що Росія наближується до промислової кризи, і вона тут дійсно відбулась у гострій формі наприкінці 1899 року. У 1901 р. вийшов німецький переклад його “Промислових криз .”, в якому він виказав думку, що Німеччина стоїть на порозі промислової кризи і вона в дійсності наступила, що звернуло на себе серйозну увагу німецького уряду. Також ним було передбачено економічну кризу в США 1906 року. А в 1913 р. у щорічнику газети “Речь” Туган Барановський , зробив прогноз, що спостерігаємий у світовому капіталізмі промисловий підйом повинен закінчитися кризою, предбачивши її очикування у 1914-1915 рр. При цьому він застережував: “ Можливий, і більш ранішній, і більш пізніший наступ кризи; крупна війна може його значно прискорити, незначна війна або неврожаї можуть уповільнити темп промислового підйому і, таким чином, відсунити час наступу кризи” .

Окрім цього, найбільш глибоке наукове обгрунтування кооперації вперше у світі було дано також геніальним українським економістом Михайлом Туган-Барановським у його фундаментальній праці « Соціальні основи кооперації » , що з'явилась у Росії напередодні революцій 1917 р. До цього ціле десятиріччя питання кооперації знаходились в центрі уваги вченого. Його учень Микола Кондратьєв в 1923 р. в книжці про Туган-Барановського написав: « Роботи Михайла Івановича з питань кооперації, безсумнівно, необхідно визнати видатними, одними з кращих не тільки у нас в Росії » . І про це свідчить інтерес до цієї фундаментальної праці Туган-Барановського у різних країнах світу. Після першого видання 1916 р. вказана праця мала два перевидання у 1918 та 1919 роках. В останньому ж році вона перекладена польською, якою витримала ще одне перевидання після смерті Туган-Барановського , вже у 1923 р. Цікаво, що її було перекладено німецькою мовою в перший 1921 рік НЕПу, а згодом на іврит і видано у Тель-Авіві у 1937 році. У самому СРСР цю видатну роботу українського вченого була перевидано тільки наприкінці « перебудови » – у 1989 р. На жаль, « масовий кооперативний рух » в епоху « перебудови » , в значній мірі породжений тіньовою економікою, що бажала легалізуватися, надовго дискредитував саму ідею кооперації. Тому це перевидання видатної праці Туган-Барановського пройшло майже непоміченим науковою спільнотою СРСР. До речі, українською мовою її не перевидано до цього часу, хоча в наступний після смерті генія рік, тобто у 1920 р. було видано її переклад українською під назвою “Що таке кооперація?”. У скороченому варіанті вона під назвою “Кооперація, соціально-економічна природа її та мета” видана ще в 1919 р. у Києві, а потім перевидана в 1936 р. у Львові.

Як і 110 років тому, розвиток господарств України, сьогодні залежить не стільки від зовнішніх (екзогенних) чинників, скільки від ендогенних умов організації внутрішнього ринку інвестицій і основного капіталу, що може збільшитися через інвестиційну матеріалізацію прибутків підприємств за умови їхнього нормального оподатковування. Тільки створивши сприятливий інвестиційний клімат, наша країна зможе вибратися з глибокої економічної кризи, яка більше десятиріччя супроводжувалася стійкою депресією національного господарства. Ця депресія досягла граничного розміру рецесії виробництва наприкінці ХХ століття, а на рубежі тисячоліть від фази стагнації при відносно невеличкій інфляції, тобто стагфляції усієї економіки у 2000 р. вона увійшла в фазу макроекономічного зростання. Але поки що воно ще не матеріалізувалась у покращення економічного добробуту переважної кількості населення України. Слідуючи Туган-Барановському, можна зробити висновок, що розвиток капіталістичного виробництва обумовив не збагачення, а зубожіння гнітючої більшості населення нашої країни. Не тільки безпосередні виробники зубожіли, але і загальна сума виробництва продуктів мала тенденцію до скорочення. Такий стан ринку, коли попит на товари є недостатнім для відшкодування витрат на їхнє виробництво, названо Туган-Барановським загальним надвиробництвом товарів.

У цих умовах, що вже спричинили в країні важкі соціально-економічні наслідки, необхідно за допомогою активної державної інвестиційної політики домогтися розширення основного капіталу, у тому числі і тимчасово вибулого з функціонування через рецесію та стагнацію виробництва. Причому, дуже важливо, щоб на продукцію, що створюється з його допомогою, був підвищений попит. Він обумовить і додаткову потребу в основних фондах, на яких буде організоване нарощування об'ємів виробництва необхідних товарів. Але для реального здійснення всього цього необхідно забезпечити всіляку підтримку діяльності Антимонопольного комітету України, політика якого покликана створити конкурентний простір у підприємницькому середовищі держави. Тільки в цьому випадку, як стверджував Туган-Барановський , розширення основного капіталу створить підвищений попит. Адже слідуючи висновкам його аналізу, коли розширення основного капіталу зупиняється, раптово гальмується попит, і всі галузі промисловості намагаються звузити, а не розширити виробництво, що і відбулося в наш час. Новий розподіл виробництва в період різкого падіння платоспроможного попиту і торгового застою зовсім неможливий. Тому зайвий капітал у галузях промисловості, що роблять засоби виробництва і будівельні матеріали, не може нікуди перетекти і ціни товарів при наявності конкурентного середовища повинні впасти ще нижче Саме тому і потрібна активна структурна-інвестиційна й антимонопольна політики держав, у яких накопичений за роки рецесії і депресії вільний фінансовий капітал повинний бути використаний на освоєння інвестицій у реальному секторі, насамперед через інновації в конкурентноспроможних виробництвах і структурну перебудову всього господарства