Сторінка
1

Відкриття другого фронту. Звільнення народів Західної Європи від німецьких окупантів

На початку 1944 р. США і Англія вели інтенсивну підготовку до вторгнення на континентальну Західну Європу. Американський генерал Д. Ейзенхауер 16 січня був призначений на посаду командуючого об’єднаними силами. Головна мета вторгнення була визначена так: “спільно з іншими Об’єднаними націями здійснити операції, які мали забезпечити вихід до серця Німеччини і знищення її збройних сил”.

В основу реалізації цього завдання було покладено план висадки на узбережжі Нормандії і півострова Бретань, накопичити там необхідні сили і матеріальні ресурси, прорвати оборону німецьких військ і переслідуючи їх, вийти на кордон Німеччини (це відстань приблизно 500 км). І лише після цього розпочати вторгнення в Німеччину і звільнити від фашистів усю Німеччину.

До складу експедиційних військ входили американські, англійські, канадські військові з’єднання. За 21 день до вторгнення союзних військ на континент тактична авіація почала наносити бомбові удари по аеродромам противника в радіусі до 200 км. від запланованого району висадки десанту. Було зруйновано чимало мостів, тунелів на шосейних і залізничних дорогах.

З 17 квітня Д. Ейзенхауер поставив завдання знищити німецьку авіацію. З свого боку авіація союзників з 4 січня 1944р. почала доставку зброї, боєприпасів загонам Руху Опору в країнах Західної Європи.

Військово-морський флот базувався в Англії і був розділений на 7 груп. Він мав забезпечити доставку штурмових дивізій десанту.

Вогневу підтримку висадки і дій на березі штурмових дивізій повинні були забезпечити спеціальні групи кораблів, а також реактивні установки, танки. Перед ними було поставлене завдання нейтралізувати оборону німецьких військ ще до початку висадки десанту.

4-7 липня були визначені датою вторгнення. Довжина фронту була в 100 км, а загальна глибина – 40-80 км. Тривалість висадки – 20 днів. Середньодобовий темп просування союзних військ визначався в 4 км для американських і 2 км для англійських військ. Кількість десантних військ, виділених для висадки і закріплення на плацдармі, нараховувала 11-18 тис. чол. Перевага англо-американських військ над німецькими була значною.

Німецьке командування чітко уявляло небезпеку, яка загрожувала Німеччині в разі вдалого вторгнення англійських і американських військ у Францію. Гітлер у директиві № 51 від 3 листопада 1943 р. визнавав, що не ліквідувавши небезпеку на Сході, Німеччині загрожує “ще більша небезпека на Заході”. У зв’язку з цим у січні 1944 р. було на 10 дивізій збільшено число німецьких військ у Західній Європі. Загальна чисельність німецьких військ в Західній Європі на 1 листопада 1943 р. складала 1млн. 708 тис. чол. Перед ними було поставлене завдання не допустити висадки у Франції англо-американських військ, ліквідувати їх спроби десантуватися максимум за декілька годин. Гітлер вважав, що від успіху німецьких військ у цій операції буде залежати “кінцевий результат війни”.

Керівництво німецькими військами було доручено фельдмаршалу Роммелю. Підготовлений ним кінцевий план носив оборонний характер, у результаті чого війська союзників попросту мали бути скинені в море. Реальних сил для забезпечення такого результату у німців не було. Все більше і більше військових частин зимою 1944 р. знімались із Західного фронту і відправлялись на Східний фронт.

Німецьке командування вважало, що висадка англо-американських військ відбудеться північніше Сени. Відповідно там було створене сильне воєнне угрупування. І менш захищеною залишалася Нормандія, яку Англія і США вибрали для висадки морського десанту.

Особливу увагу німецьке командування приділяло обороні портів Франції, Бельгії і Голландії, особливо Антверпена, Дюнкерка, Гавра та ін. Конкретні завдання були поставлені перед надводним і підводним воєнним флотом Німеччини. Будівництво інженерних військових споруд, яке почалось ще в 1942 р. не було завершено і в 1944 р.

Після виходу Італії з війни значна частина її території була окупована німцями. Влада Муссоліні там була формальною. Союзники прийняли рішення очистити Італію від німецьких військ, щоб розвинути наступ на Австрію.

12 січня 1944 р. почався наступ американських військ в районі Анці (південніше Риму). Висадка відбулась без особливих утруднень, але за кілька днів німецьке командування виділило додаткові військові сили і зупинило наступ союзників. Однак союзники змогли перейти в наступ і звільнили від німців Кас сіно, а 25 травня 1944 р. вони увійшли в Рим.

6 червня 1944 р. союзні армії почали воєнні дії у Північно-Західній Франції. Другий фронт в Європі був відкритий. 5 червня 1056 літаків союзників почали наносити удари по оборонних німецьких цілях на французькому березі. Операція в Нормандії почалась з висадки повітряного десанту. Їх дії підтримувала корабельна артилерія.

Під прикриттям авіації та артилерії кораблі ВМФ союзників пройшли через Ла-Манш до берегів Нормандії. До речі, німецьке командування ще 4 червня через стійку непогоду зробило висновок, що “велике вторгнення не передбачається”. Втрати обох сторін під час висадки десанту були, в основному, у ВМФ.

На 12 червня усі захоплені плацдарми були об’єднані в один, який тягнувся на 80 км по фронту і 10-17 км у глибину. На цей час уже було десантовано 326547 чол., 5486 бойових і транспортних машин і значну кількість вантажів для забезпечення військ. По дну Ла-Манша з Англії був прокладений бензопровід.

Операцією керували генерали Бредлі і Демпсі. Штурм м. Шербурга продовжувався 8 днів. Зачистка півострова Катантен від німців була завершена 1 липня. Шербург став важливим портом для американських військ. Наступним впало м. Канни. Канадці втратили там 3600 солдатів і офіцерів.

Німецьке командування, ведучи оборонні бої в Нормандії, ввело в дію “зброю помсти” – літаки – снаряди ФАУ-1 і ракети – ФАУ-2.

Англійці не раз бомбардували ракетні площадки і заводи німців. Німці використовували цю зброю, в основному, для ракетного обстрілу Лондона. Всього до Лондона долетіло 2400 ракет. 5500 чол. було вбито і 16 тис. чол. отримали поранення.