Сторінка
1

Початок війни Німеччини проти СРСР. Бойові дії на території СРСР в 1941-1943 рр.

Перед нападом Німеччини на СРСР відбулося розширення фашистського блоку. Це була складова частина плану підготовки війни проти СРСР. Румунія була однією із держав, природні ресурси якої мали бути використані Німеччиною для ведення війни. Чисельність німецької армії на території Румунії на кінець 1940 р. досягла 300 тис. чол. Румунська армія значною мірою була озброєна німецькою зброєю в обмін на продовольчі товари та нафту. Тоді ж Румунія приєдналася до Троїстого союзу. У травні 1941 р. під час зустрічі Антонеску з Гітлером у Мюнхені було досягнуто угоди про те, що Румунія одержувала право на окупацію радянської території аж до Дніпра. Румунія почала зосереджувати свої війська уздовж кордону з СРСР. можна купити штани та лосини жіночі з доставкою, лосини недорого

Війна СРСР з Фінляндією негативно вплинула на радянсько-фінські відносини. І навпаки, контакти Фінляндії з Німеччиною в економічній і військовій сфері посилились. Чисельність німецьких військ у Фінляндії зростала, окремі громадяни вступали в німецькі СС. На фінсько-німецьких переговорах упродовж травня-червня 1941 р. було погоджено питання про участь Фінляндії у війні проти СРСР.

Угорщина активно пропагувала ідею реваншу і створення “великої Угорщини”. Німеччина підтримувала таку політику Угорщини, вимагала за це економічних поступок, особливо щодо постачання в Німеччину продуктів сільського господарства. До того ж Гітлер допоміг Угорщині захопити Південну Словаччину і Закарпатську Україну. Відійшла до Угорщини від Румунії і північна частина Трансільванії. Після цього 20 липня 1940 р. Угорщина приєдналася до Троїстого союзу. Територія Угорщини була надана Німеччині для її підготовки до війни проти СРСР. Угорщина взяла також участь у війні Німеччини проти Югославії. У грудні 1940 р. Угорщина і Німеччина домовилися про участь Угорщини у війні проти СРСР.

1 березня 1941 р. до Троїстого союзу приєдналась Болгарія. У той же день німецькі війська вступили на територію Болгарії, яка перетворилась у плацдарм для нападу Німеччини на Югославію і Грецію. У подяку за це до Болгарії були приєднані деякі югославські і грецькі землі. Болгарія була перетворена в німецького васала та аграрно-сировинний придаток Німеччини.

Участь у війні проти СРСР Італії була забезпечена без будь-яких зусиль з боку Німеччини. Не було затрудненням для Берліна одержати згоду Словакії і Хорватії на вступ у війну проти СРСР. Ось таким було коло держав Європи, які вступили в союзні відносини з фашистською Німеччиною і готові були взяти участь у війні проти СРСР.

Пам’ятаємо, що Західна і Північна Європа уже були окуповані Німеччиною, що дало їй змогу використовувати їх промисловість, сировинні, продовольчі, валютні і людські ресурси для підготовки війни проти СРСР. У першу чергу з окупованих країн окупаційна влада вивозила до Німеччини обладнання, стратегічну сировину і матеріали, нафтопродукти і транспортні засоби, продукти сільського господарства.

На територіях окупованих країн на вермахт працювало більше 5 тис. промислових підприємств. На території Німеччини в травні 1940 р. уже знаходилось майже 1,2 млн. іноземних робітників, насильно вивезених на примусові роботи з окупованих країн. У травні 1941 р. їх чисельність досягла уже 3,1 млн. чол., що складало майже 9% усієї робочої сили в Німеччині.

Усе це, разом узяте, дозволило Німеччині суттєво збільшити випуск воєнної продукції. Так, у 1940 і 1941 рр. в Німеччині було випущено 300 тис. верстатів (це в три рази більше ніж в СРСР). Виробництво танків зростало з кожним місяцем і було доведено до 270 щомісяця. Німці повністю використали чеські заводи для випуску танків. Форсованими темпами збільшувався випуск літаків. У 1940 р. їх було випущено 10,247, а в 1941р. – 12,401.

18 грудня 1940 р. Гітлер затвердив план генерала Гальдера війни проти СРСР, який увійшов в історію під назвою план “Барбаросса”. В основу плану було покладено мету: повного розгрому СРСР шляхом блискавичної війни. Збройні сили Німеччини були розділені на три групи, які відповідали трьом стратегічним напрямкам наступу: “Північ”, “Центр” і “Південь”.

На середину червня 1941 р. біля західних кордонів СРСР Німеччина зосередила 5,5 млн. чол. (разом із союзниками), 4950 літаків, 2800 танків і штурмових гармат, більше 48 тис. гармат та мінометів. Воєнно-морський флот нараховував 193 бойових кораблі і катера. Гітлер врахував також ослабленість Червоної Армії внаслідок репресій проти військових у попередні роки.

Ранком 22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. Бомбардуванню були піддані важливі об’єкти, що знаходились на території України, Білорусії, на півночі Росії. Фронт протягнувся більш як на 2 тис. км.

Прикордонники вчинили мужній опір німецьким військам, але сили були нерівними. Польові війська в перші дні понесли великі втрати. Неочікуваність війни для радянських солдатів привела до сильного психологічного стресу.

У наступ проти СРСР Німеччина залучила 1млн. 900 тис. чол., близько 2500 танків, не менше 33 тис. гармат, 1200 бомбардувальників і 700 винищувачів.

В оборонних боях з боку СРСР було залучено 900 тис. чол., 1000 танків, близько 17 тис. гармат і 1330 літаків.

На головних напрямках ударів німецькі війська мали перевагу в людях у 3-5 рази, у гарматах – більше ніж у три рази і абсолютну перевагу в танках.

Радянські війська з боями почали відступати. Подвиги захисників Бреста, Рава-Руської, Лієпаї, Перемишля, льотчиків з перших днів боїв засвідчували, що війна проти СРСР докорінно відрізнялась від війни Німеччини проти країн Західної Європи.

Перші три місяці війни для СРСР були майже повною катастрофою. Було втрачено основні сили авіації, танків, сотні тисяч солдатів потрапили в полон до німців.

Причинами поразок Червоної Армії були: неочікуваність і загальна непідготовленість до війни з Німеччиною; теорія і військова стратегія не передбачала оборони по всьому фронту, і у зв’язку з цим не були опрацьовані питання про відведення крупних сил через загрозу оточення; не мала Червона Армія і належного досвіду ведення сучасної війни; в пропаганді стверджувалось про легкість для Червоної Армії перемоги над любим агресором; недоозброєність армії сучасними видами зброї і транспортними засобами; довжина кордону з Німеччиною складала більше 2 тис. км., а від Північного льодовитого океану до Фінської затоки – 1200 км; не було завершено будівництво укріплених районів на новому кордоні.

22 червня о 12-й годині дня радянський уряд звернувся до народу з заявою про початок Німеччиною війни проти СРСР. Уряд висловлював надію, що радянські збройні сили у Вітчизняній війні виконають свій обов’язок. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.