Сторінка
8

Чорноземні ґрунти суббореальних степових областей світу

Звичайні чорноземи зустрічаються в північному степу. За оз­наками близькі до типових, але у зв'язку з дещо ослабленим проце­сом гумусоакумуляції потужність гумусованого горизонту менша. Карбонати залягають, починаючи з нижньої частини Н у вигляді біло­очок, псевдоміцелію. Іноді в материнській породі зустрічається гіпс,

Південні чорноземи сформувались у південній частині степу, межують з каштановими грунтами. Карбонати починаються з Н- го­ризонту, неглибоко залягає гіпс, профіль малопотужний, часто - слабо диференційований через незначну солонцюватість, яка проявляєть­ся в ущільненні перехідного горизонту. Характеристика родів та видів аналогічна чорноземам лісостепу.

За останніми дослідженнями Н.А.Белової, А.П.Травлєєва, 1999 під лісовими насадженнями на території справжніх степів формуються чорноземи, які рекомендовано виділити на рівні роду як лісові. Ха­рактерними особливостями цих ґрунтів є наявність лесиважу і, на відміну від чорноземів лісостепу, відсутнє опідзолення.

Перспективний прийом кардинального регулювання водного режиму в степовій зоні - зрошення. Але воно повинно бути строга регульованим і обгрунтованим, тому що властивості чорноземів при неправильному зрошенні різко погіршуються. Інші заходи окульту­рення аналогічні лісостеповим чорноземам.

При розорюванні цілинних чорноземів руйнується верхній висо­ко біогенний шар ґрунту: за 54 роки запаси гумусу в ньому знизились на 52,3 т/га, щільність складення підвищилась на 0,10 г/см3 (табл. 27) Сільськогосподарське освоєння чорноземів впливає на якісний склад гумусу: звужується співвідношений Сгк:Сфк (А.Д.Балаєв, 1997).

Таблиця 27

Зміни вмісту гумусу та його втрати в орному шарі (0-30 см) чорноземів Європейської частини колишнього СРСР за 100 років (Чесняк Г.Я., 1983)