Сторінка
1

Конденсаційна складова підземного живлення річок і джерел кримсько-кавказького карстового регіону

У гірсько-карстових областях Криму і Західного Кавказу карстуючі вапняки, що складають басейни багатьох гірських річок, утворять особливе середовище розвитку гідролого-гідрогеологіних процесів. Гідрологічні дослідження карстових регіонів, аналіз і узагальнення фактичного матеріалу відрізняються визначеною специфікою розрахунків основних гідрологічних параметрів карстових річок, озер і джерел. Крім того, відсутність, у більшості випадків, репрезентативної мережі гідрологічних посад і метеостанцій на території гірських масивів регіону породжує проблему недостатності і вірогідності вихідної гідрологічної інформації.

Таке положення речей привело до необхідності створення в рамках Міжнародної асоціації гідрологів і Міжнародного спелеологічного союзу комісій з вивчення й узагальнення досвіду по проведенню гідролого-гідрогеологічних розрахунків і спостережень у карстових областях.

Існує значна кількість літератури, в якій розглянуті загальні закономірності формування поверхневих і підземних вод карстових областей, зазначені основні гідрологічні характеристики річок, на які карст значно впливає. Це - норма стоку, його внутрірічна мінливість, зарегульованість, максимальний і мінімальний стік [1, 5, 6, 7, 13, 14 та ін.].

Важливим досягненням гідрології карсту є розробка морфологічної [13] і гідрологічної [1, 5, 15] типізації карстових річок. В основу останньої покладений характер підземного водообміну зв'язаний з розбіжністю поверхневих і підземних водозборів [1, 2, 5, 7, 10, 11]. Потік підземних вод із сусідніх басейнів, широко розвинутий у карстових областях, є найважливішим чинником порушення зональних закономірностей річкового стоку. У зв'язку з цим, при водобалансових розрахунках дуже перспективний підхід І.П. Торсуева [15], який запропонував розглядати карстовий гідрологічний комплекс, як елемент карстової територіальної системи, що охоплює усі гідролого-гідрогеологічні явища і процеси на досить великій площі, складеній, породами як тими, що карстуються, так і тими, що не карстуються.

У сучасних роботах по гідрології карсту [3, 4, 10, 11, 16] велика увага приділяється умовам і особливостям формування карстових вод у зв'язку з проблемою конденсаційної складової підземних вод, що живлять річки. Ця складова може досягати 90 % і більш обсягу їхнього меженного стоку.

Наукові основи конденсаційної теорії були викладені О. Фольгером на 15 з'їзді Німецьких інженерів у 1877 році. Теорія завоювала як прихильників (Р. Сойка, М. Кеник, Д. Мецгер та ін.), так і супротивників (Д. Люфі, А. Генле, О. Ганн та ін.). Дискусія, що розгорнулася, продовжувалася аж до початку 20 століття, коли детальні хоча і маловідомі за рубежем роботи О. Ф. Лебедєва [12] відродили цю концепцію на новому теоретичному рівні. Було встановлено, що пароподібна волога може переміщатися незалежно від потоку повітря із зон з найбільшою абсолютною вологістю і температурою до зон з меншими їх значеннями.

Конденсація в надрах відбувається при е поверхневе мінус е підземне більше нуля, де е – абсолютна вологість повітря (мм.рт.ст. чи г/м3) тісно зв'язана функціональною залежністю з температурою повітря як на поверхні, так і в надрах карстових масивів.

Роботи В. Н. Дублянського [8 – 11 та ін.] по карстовій гідрогеології дозволили розробити нові методики і принципи водобалансових розрахунків і одержання гідрологічних характеристик, прийнятних для закарстованних територій. Аналіз методів розрахунку конденсаційної вологи в карстових порожнинах, а також у зоні аерації карстових масивів (балансовим, мікрокліматичним і розрахунковим) показав, що найбільш прийнятним є мікрокліматичний підхід [8, 9, 10]. Застосований при цьому алгоритм розрахунку конденсаційної складової підземного живлення вод карстових річок і джерел, містить у собі показники, які досить легко одержати мікрокліматичними і геологічними розшуками:

(1)

де: V – обсяг зони конденсації гірського масиву вхідної в підземний водозбірний басейн, м3; - коефіцієнт тріщинно-карстової пустотності, частки чи одиниці відсотки; Т – тривалість періоду конденсації, доба; J – коефіцієнт повітрообміну, раз/доба; - різниця вологовмісту поверхневого і підземного повітря г/м3 чи Як видно з формули 1, перші два її члени зв'язані з морфометрією і геологією масивів, тоді як три останніх залежать від кліматичних факторів.

Проведені, у тому числі й автором, за даною методикою розрахунки в гірсько-карстових областях Криму і Західного Кавказу показали значну роль конденсації у формуванні підземної складової живлення карстових річок регіону (табл. ) [3, 4, 9, 10, 11].

Таблиця.

Карстовий масив

Площа, км2

Обсяг зони конденсації, км3

Конденсаційний стік,

мм

% від атмосферних опадів

Модуль конденсаційного стоку, л/с км2

Об'ємний модуль конденсаційного стоку, л/с км3

Гірський Крим

Ай-Петринский

Чатирдазьский

Довгоруківский

Карабійській

Внутрішня гряда

97,7

23,4

79,5

217,5

293,0

43,9

5,8

18,3

43,5

8,8

77

69

25

27

11

6,4

7,2

3,0

3,2

2,0

2,46

2,38

0,81

0,86

1,85

5,4

8,8

3,5

4,3

11,6

Керченський п-ов

Опуцький

2,7

0,134

75

23

2,38

47,9

Північний Кавказ

(КМВ)

Південна частина Скелястого хребта

Північна частина Скелястого хребта

Пасовищний хребет

44

128

320

6,60

3,84

48

10

2

10

1,7

0,4

1,9

0,30

0,06

0,31

2,10

2,15

2,05

Західний Кавказ

Алек-Ахцу

Ахштир-Ахун

Гагрінський хребет (Арабіка)

Бзибський хребет

28,8

19,0

517,8

297,8

12,96

0,95

414,24

238,2

82

22

134

121

3,4

1,1

5,6

4,8

2,60

0,69

4,27

3,85

5,7

14,0

5,3

4,8

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Географія фізична, геологія, геодезія»: