Сторінка
9

Українська революція 1917-1918 рр.

Тимчасовий уряд намагався зберегти в основному стару судову систему. Головну причину недоліків судоустрою та судочинства він вбачав у відступі від буржуазної судової реформи 1864 p. і вважав за необхідне очистити судові статути від різних нашарувань пізніших контрреформ. Проте розмах революції не дозволив Тимчасовому уряду обмежитися тільки цим. Йому довелося підтвердити ліквіда­цію фактично зруйнованих революцією тих судових установ цариз­му, які були ненависні народові, — верховного кримінального суду, особливих присутствій за участю станових представників при Сена­ті та судових палатах, військово-польових судів. Проте після черв­невої кризи військове- польові суди були відновлені Тимчасовим урядом 12 липня 1917 p. під назвою "військово-революційних" з правом виносити смертні вироки. Такі суди влітку 1917 p. діяли у Києві, Житомирі, Вінниці, Кременчуку та інших містах прифрон­тове? смуги. Більш того, за наказом О.Керенського комісія з пред­ставників воєнного міністерства і міністерства юстиції підготувала законопроект про військово-революційні суди в тилу, за яким допускалося застосування смертної кари також в тилових умовах.

Основна форма дореволюційної судової організації — окружна юстиція — була залишена Тимчасовим урядом майже без змін, лише дещо розширилася її компетенція. Окружні суди навіть перетворили­ся в органи реєстрації спілок і товариств. Зміни у становищі засіда­телів полягали у відміні для них майнового цензу і допущенні до складу присяжних засідателів військових чинів, учителів церковно-приходських і народних шкіл та деяких інших категорій населення, які раніше були позбавлені цього права. Інші обмеження збереглися (не допускалася участь жінок, обмежувалася участь солдат і робітни­ків).

Значної демократизації зазнала мирова юстиція. Розширилася система мирових судів — вони були впроваджені у більшості губе­рній європейської частини Росії. В Україні мирові суди, ліквідовані (за винятком Одеси і Харкова) на основі судово-адміністративної контрреформи 1889 p., тепер були відновлені. Збільшилася також питома вага мирової юстиції. Постановою Тимчасового уряду від 4 травня 1917 р. "Про тимчасовий устрій місцевого суду" розширю­валася кримінальна і цивільна підсудність мирового суду. Тут тепер могли розглядатися цивільні позови до 1000 крб., а також криміна­льні справи, по яких покарання перевищувало півтора роки тюремного ув'язнення. Мирові суди, таким чином, заступили земських начальників у сфері виконання останніми судових функцій, а також волосні суди, повітових членів окружного суду і міських суддів. Замість одноособового мирового судді утворювалася колегія у скла­ді голови — мирового судді та двох членів суду. Щоб бути обраними в мирові судді і членами мирового суду треба було мати середню освіту і три роки попередньої державної служби.

Законом Тимчасового уряду від ЗО травня 1917 p. утворювали­ся суди по розгляду адміністративних справ. Згідно з цим законом у кожний повіт призначався адміністративний суддя. В губернських та обласних містах були сформовані особливі адміністративні відді­лення, а у Сенаті вищою інстанцією для адміністративних суддів став перший департамент. Вони розглядали конфлікти між держав­ними органами, комісарами уряду та громадськими установами.

Значним демократичним, але тимчасовим заходом було санк­ціонування урядом, так званих, тимчасових судів, котрі утворюва­лися з перших днів революції на основі самодіяльності мас. Такі суди керувалися революційною совістю та власною правосвідоміс­тю. Тимчасовий уряд вжив відповідних заходів, щоб ввести їх діяльність в рамки російської законності. Він поставив діяльність означених судів під контроль мирових суддів. 6 березня було розро­блено інструкцію про тимчасові суди. Вони утворювалися у складі мирового судді, який виконував функції головуючого, і двох членів суду: одного представника від робітників і одного — від солдатів. Тимчасовим судам надавалося право розглядати справи про злочи­ни, спрямовані проти особистої безпеки та майнових прав грома­дян, порядку і спокою.КУРСОВА РОБОТАна тему:“Українська революціярр. ПЛАНВСТУП1.СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГТИ ЛЮТНЕВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (лютий-жовтень 1917 p.)1.1. Перемога Лютневої революції.Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур1.2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні1.3. Законодавство Тимчасового уряду1.4. Боротьба за національно-державне відродження України.Утворення Центральної Заради. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО УНР2.1. Організація центральної влади2.2. Організація місцевої влади2.3. Військове будівництво та спеціальні служби УНР2.4. Судова система УНР2.5. Законодавча діяльність Центральної Заради.6.Останні дні Центральної ЗарадиИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема даної курсової роботи: “Українська революція 1917-1918 рр.” є вкрай актуальною для дослідження.Особливо в нашу годину, коли “революційність” стає реальною дійсністю.отьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp.відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції.У цій боротьбі можна виділити кілька етапів.На першому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада У листопаді 1917 p.було проголошено Українську Народну Республіку (УНР) Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p.гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного рухові пригноблених народів Росії.оловною перешкодою на шляху розв'язання національного питання, як уже зазначалось, була політична діяльність Тимчасового уряду.Він, хоча і заявивши в декларації від 3 березня 1917 р. про скасування усіх національних обмежень, насправді ж продовжував шовіністичну політику.перших днів національно-демократичної революції сталося згуртування національних сил в Україні, і виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух, — Української Центральної Заради.З годиною Рада мала скликати український парламент і створити відповідальний перед ним уряд.Національний центр був започаткований Товариством українських поступовців (ТУПИЙ).ого політичним ідеалом була автономія України в складі перебудованої на федеративних засідках Російської держави На співпрацю з поступовцями погодилися й українські соціалісти.До Центральної Заради увійшли також представники православного духівництва, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та інших організацій, громад і гуртків, представники наукових товариств (Українського наукового товариства, Товариства українських техніків та агрономів, Українського педагогічного товариства та ін.). 1.ЛАДПЕРЕМОГТИ(лютий-жовтень 1917 p.)1.1. Перемога Лютневої революції.Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структурЛютнева революція 1917 p.була зумовлена ходом економічного і політичного розвитку Російської імперії Як і бу-яка революція, вона була б неможлива без надзвичайного загострення суперечностей усередині старого ладу.пеклу.про їх, перш за всі, відносилися суперечності між працею і капіталом, між селянами та поміщиками, між відсталим, напівфеодальним селом і розвинутим капіталістичним містом.Ці характерні для усієї Росії антагонізми яскраво виявлялися й в Україні, де смороду ще більше загострювалися внаслідок політики національного гноблення, яку проводив царат.За своїм характером Лютнева революція, як і революція 1905— 1907 pp., була демократичною, точніше — загальнодемократичною.Проте ситуація в країні до 1917 р. на відміну від передодня першої російської революції була іншою.За десятиріччя після 1907 p.Росія значно просунулася по шляху розвитку капіталізму.Істотно зріс промисловий потенціал країни, неухильно тривав процес концентрації виробництва і капіталів, утворювалися нові монополії, банки, фінансові групи, розширювалися і міцніли їх зв'язки з державним апаратом Цей процес яскраво спостерігався в Україні — найважливішому регіоні Російської імперії Отут сформувалися промислові райони всеросійського значення: Правобережжя — з розвинутими цукровою та іншими галузями харчової промисловості і машинобудуванням; Південь, який поділявся на Криворізько-придніпровський район — з могутньою залізорудною і марганцевою промисловістю, металургією та машинобудуванням — і Донбас — з розвинутою вугільною, металургійною та хімічною промисловістю Слід також виділити Харківський (машинобудування, цукрова промисловість) і Одесько-Миколаївський (машинобудування, суднобудування, харчова промисловість) райони В Україні діяли такі об'єднання, як синдикати "Продамет", "Продву гілля", "Продруда", цукровий синдикат та ін.У гірничій, металургійній і машинобудівній галузях промисловості великі акціонерні товариства зосередили 98,2% усього акціонерного капіталу Монополістичний капітал почав вусі активніше впливати на державний апарат.Здійснювався процес переростання монополістичного капіталу в державно-монополістичний В економіці країни тривав процес взаємопроникнення і взаємозрошення державного господарства та приватної промисловості.Унаслідок цього утворювався єдиний комплекс державно-монополістичного господарства.а.Проте і до початку 1917 p.розвиток монополістичного капіталу не змінив значною мірою аграрного характеру економіки країни Капіталізм був "обплетений" густою сіткою пережитків феодальних виробничих відносин.В Україні 8,9 млн. десятин кращої землі належали дворянам.Крім того, величезна кількість землі знаходилась у царській родині, церкви та монастирів Аграрні перетворення П.Столипіна, і перш за всі ламка общинних відносин на селі, хоча й призводили до зростання отут капіталістичних відносин, проте не ліквідували пережитків феодалізму і пов'язаних з ними соціальних суперечностей Більш того, унаслідок розшарування селянства до основної суперечності на селі — між поміщиками та селянами — додалася нова — між сільською буржуазією та сільським пролетаріатом.Соціальне гноблення в країні тісно перепліталося з гнобленням національним Самодержавство, сповідуючи принцип "поділяй і володарюй", цілеспрямовано насаджало незгоду і ворожнечу між різними народами, культивувало великодержавний шовінізм.Повною мірою це виявлялося в Україні Отут царська влада закривала українські школи, клубочи "Просвіти", газети та журнали, забороняла дій Т.Шевченка, І.ранка, Лесі Українки, інших письменників радикально-демократичного напрямку.Українці, як і інші пригноблені нації, згідно з циркуляром Столипіна від 1910 р. вважалися "чужородцями" Жорстоких утисків з боку самодержавства зазнавав і трудовий російський народ.Маючи незліченні природні багатства і гігантські трудові ресурси, країна з звинувачуй царату та правлячої верхівки знаходилася на межі убозтва.до початку 1917 р. у Росії виникла революційна ситуація.Друга народна революція в Росії визрівала в умовах, коли непримиренні суперечності між самодержавно-поліцейським ладом і потребами суспільного прогресу ще більше посилювалися в зв'язку із світовою соціально-економічною, політичною і національною крризою, яка призвела до першої світової війни.Війна забирала життя мільйонів людей, глибоко руйнувала економіку країни.Тільки в Україні внаслідок нестачі вугілля та рудій до січня 1917 р. були погашені 36 доменних печей, дезорганізовані інші галузі промисловості На 1 млн. 800 тис. десятин скоротилися посівні площі.Розпочався товарний голод, інфляція, у містах і промислових повітах не вистачало продовольства Революційний вибух, який започаткував Лютневу революцію, стався 23 лютого 1917 р. у Петрограді, а вже 27 лютого озброєні робітники та солдати майже повністю оволоділи столицею Російської імперіїлу ніч на 28 лютого були заарештовані міністри останнього царського уряду.у. Незабаром революція перемогла у всій країні.Розвалилася багатовікова монархія.Повалення царату Зречення від імператорського престолу Миколи II і вимушена відмова членів царської сім'ї від прав на російський престол відбулися на початку березня.Алі офіційно республікою Росія була проголошена декретом Тимчасового уряду тільки через півроку — 1 вересня 1917 р. У цьому відбилися маневри певної частини правлячих кіл, котрі і після зречення Романових не виключали можливості поновлення в трохи іншому вигляді монархії в майбутньому Пролетаріат Петрограда приступивши до утворення міської Заради робітничих депутатів, перше засідання якої відбулося 27 лютого.ерезня Рада поповнилась солдатськими представниками і стала називатися Радою робітничих і солдатських депутатів.За прикладом Петрограда Заради робітничих і солдатських депутатів, а згодом і селянських депутатів почали виникати в містах і селах України.Більша частина депутатів Петроградської Заради, як і Радийий, що виникли в інших районах країни, у цей період підтримувала меншовиків та есерів, які керували Радами.яльності Рад у цей година спостерігався політичний плюралізм.ншовики, есери та інші групи, які приєдналися до них, були партіями соціалістичними.Смороду ставили за кінцеву позначку побудову шляхом реформ соціалістичного суспільства.смороду вважали, що Росію чекає ще тривалий період буржуазно-демократичного розвитку, протягом якого пролетаріат не може і не винний прагнути до влади.Членуй цих партій багато зробили для повалення царату, перетворення Росії на демократичну республіку.Їх інКУРСОВА РОБОТАна тему:“Українська революціярр. ПЛАНВСТУП1.СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГТИ ЛЮТНЕВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (лютий-жовтень 1917 p.)1.1. Перемога Лютневої революції.Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур1.2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні1.3. Законодавство Тимчасового уряду1.4. Боротьба за національно-державне відродження України.Утворення Центральної Заради. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.ДЕРЖАВНИЙ ЛАД І ПРАВО УНР2.1. Організація центральної влади2.2. Організація місцевої влади2.3. Військове будівництво та спеціальні служби УНР2.4. Судова система УНР2.5. Законодавча діяльність Центральної Заради.6.Останні дні Центральної ЗарадиИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема даної курсової роботи: “Українська революція 1917-1918 рр.” є вкрай актуальною для дослідження.Особливо в нашу годину, коли “революційність” стає реальною дійсністю.отьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp.відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції.У цій боротьбі можна виділити кілька етапів.На першому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада У листопаді 1917 p.було проголошено Українську Народну Республіку (УНР) Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p.гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного рухові пригноблених народів Росії.оловною перешкодою на шляху розв'язання національного питання, як уже зазначалось, була політична діяльність Тимчасового уряду.Він, хоча і заявивши в декларації від 3 березня 1917 р. про скасування усіх національних обмежень, насправді ж продовжував шовіністичну політику.перших днів національно-демократичної революції сталося згуртування національних сил в Україні, і виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух, — Української Центральної Заради.З годиною Рада мала скликати український парламент і створити відповідальний перед ним уряд.Національний центр був започаткований Товариством українських поступовців (ТУПИЙ).ого політичним ідеалом була автономія України в складі перебудованої на федеративних засідках Російської держави На співпрацю з поступовцями погодилися й українські соціалісти.До Центральної Заради увійшли також представники православного духівництва, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та інших організацій, громад і гуртків, представники наукових товариств (Українського наукового товариства, Товариства українських техніків та агрономів, Українського педагогічного товариства та ін.). 1.ЛАДПЕРЕМОГТИ(лютий-жовтень 1917 p.)1.1. Перемога Лютневої революції.Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структурЛютнева революція 1917 p.була зумовлена ходом економічного і політичного розвитку Російської імперії Як і бу-яка революція, вона була б неможлива без надзвичайного загострення суперечностей усередині старого ладу.пеклу.про їх, перш за всі, відносилися суперечності між працею і капіталом, між селянами та поміщиками, між відсталим, напівфеодальним селом і розвинутим капіталістичним містом.Ці характерні для усієї Росії антагонізми яскраво виявлялися й в Україні, де смороду ще більше загострювалися внаслідок політики національного гноблення, яку проводив царат.За своїм характером Лютнева революція, як і революція 1905— 1907 pp., була демократичною, точніше — загальнодемократичною.Проте ситуація в країні до 1917 р. на відміну від передодня першої російської революції була іншою.За десятиріччя після 1907 p.Росія значно просунулася по шляху розвитку капіталізму.Істотно зріс промисловий потенціал країни, неухильно тривав процес концентрації виробництва і капіталів, утворювалися нові монополії, банки, фінансові групи, розширювалися і міцніли їх зв'язки з державним апаратом Цей процес яскраво спостерігався в Україні — найважливішому регіоні Російської імперії Отут сформувалися промислові райони всеросійського значення: Правобережжя — з розвинутими цукровою та іншими галузями харчової промисловості і машинобудуванням; Південь, який поділявся на Криворізько-придніпровський район — з могутньою залізорудною і марганцевою промисловістю, металургією та машинобудуванням — і Донбас — з розвинутою вугільною, металургійною та хімічною промисловістю Слід також виділити Харківський (машинобудування, цукрова промисловість) і Одесько-Миколаївський (машинобудування, суднобудування, харчова промисловість) райони В Україні діяли такі об'єднання, як синдикати "Продамет", "Продву гілля", "Продруда", цукровий синдикат та ін.У гірничій, металургійній і машинобудівній галузях промисловості великі акціонерні товариства зосередили 98,2% усього акціонерного капіталу Монополістичний капітал почав вусі активніше впливати на державний апарат.Здійснювався процес переростання монополістичного капіталу в державно-монополістичний В економіці країни тривав процес взаємопроникнення і взаємозрошення державного господарства та приватної промисловості.Унаслідок цього утворювався єдиний комплекс державно-монополістичного господарства.а.Проте і до початку 1917 p.розвиток монополістичного капіталу не змінив значною мірою аграрного характеру економіки країни Капіталізм був "обплетений" густою сіткою пережитків феодальних виробничих відносин.В Україні 8,9 млн. десятин кращої землі належали дворянам.Крім того, величезна кількість землі знаходилась у царській родині, церкви та монастирів Аграрні перетворення П.Столипіна, і перш за всі ламка общинних відносин на селі, хоча й призводили до зростання отут капіталістичних відносин, проте не ліквідували пережитків феодалізму і пов'язаних з ними соціальних суперечностей Більш того, унаслідок розшарування селянства до основної суперечності на селі — між поміщиками та селянами — додалася нова — між сільською буржуазією та сільським пролетаріатом.Соціальне гноблення в країні тісно перепліталося з гнобленням національним Самодержавство, сповідуючи принцип "поділяй і володарюй", цілеспрямовано насаджало незгоду і ворожнечу між різними народами, культивувало великодержавний шовінізм.Повною мірою це виявлялося в Україні Отут царська влада закривала українські школи, клубочи "Просвіти", газети та журнали, забороняла дій Т.Шевченка, І.ранка, Лесі Українки, інших письменників радикально-демократичного напрямку.Українці, як і інші пригноблені нації, згідно з циркуляром Столипіна від 1910 р. вважалися "чужородцями" Жорстоких утисків з боку самодержавства зазнавав і трудовий російський народ.Маючи незліченні природні багатства і гігантські трудові ресурси, країна з звинувачуй царату та правлячої верхівки знаходилася на межі убозтва.до початку 1917 р. у Росії виникла революційна ситуація.Друга народна революція в Росії визрівала в умовах, коли непримиренні суперечності між самодержавно-поліцейським ладом і потребами суспільного прогресу ще більше посилювалися в зв'язку із світовою соціально-економічною, політичною і національною крризою, яка призвела до першої світової війни.Війна забирала життя мільйонів людей, глибоко руйнувала економіку країни.Тільки в Україні внаслідок нестачі вугілля та рудій до січня 1917 р. були погашені 36 доменних печей, дезорганізовані інші галузі промисловості На 1 млн. 800 тис. десятин скоротилися посівні площі.Розпочався товарний голод, інфляція, у містах і промислових повітах не вистачало продовольства Революційний вибух, який започаткував Лютневу революцію, стався 23 лютого 1917 р. у Петрограді, а вже 27 лютого озброєні робітники та солдати майже повністю оволоділи столицею Російської імперіїлу ніч на 28 лютого були заарештовані міністри останнього царського уряду.у. Незабаром революція перемогла у всій країні.Розвалилася багатовікова монархія.Повалення царату Зречення від імператорського престолу Миколи II і вимушена відмова членів царської сім'ї від прав на російський престол відбулися на початку березня.Алі офіційно республікою Росія була проголошена декретом Тимчасового уряду тільки через півроку — 1 вересня 1917 р. У цьому відбилися маневри певної частини правлячих кіл, котрі і після зречення Романових не виключали можливості поновлення в трохи іншому вигляді монархії в майбутньому Пролетаріат Петрограда приступивши до утворення міської Заради робітничих депутатів, перше засідання якої відбулося 27 лютого.ерезня Рада поповнилась солдатськими представниками і стала називатися Радою робітничих і солдатських депутатів.За прикладом Петрограда Заради робітничих і солдатських депутатів, а згодом і селянських депутатів почали виникати в містах і селах України.Більша частина депутатів Петроградської Заради, як і Радийий, що виникли в інших районах країни, у цей період підтримувала меншовиків та есерів, які керували Радами.яльності Рад у цей година спостерігався політичний плюралізм.ншовики, есери та інші групи, які приєдналися до них, були партіями соціалістичними.Смороду ставили за кінцеву позначку побудову шляхом реформ соціалістичного суспільства.смороду вважали, що Росію чекає ще тривалий період буржуазно-демократичного розвитку, протягом якого пролетаріат не може і не винний прагнути до влади.Членуй цих партій багато зробили для повалення царату, перетворення Росії на демократичну республіку.Їх ін