Сторінка
4

Українська революція 1917-1918 рр.

У здійсненні нової влади особливо активно діяли Ради Донба­су. Наприклад, в Горлівці і на рудниках органи влади Тимчасового уряду до кінця березня практично припинили своє існування, встановилось єдиновладдя Рад робітничих депутатів.

Ради відрізнялися за соціальним складом, партійністю, харак­тером діяльності. Найчастіше зустрічалась така їх структура: Раду робітничих і солдатських депутатів у цілому представляли загальні (пленарні) збори усіх депутатів, а робочими органами Рад були виконкоми, підзвітні та підконтрольні загальним зборам.

Виконкоми проводили в життя постанови Рад і вирішували невідкладні питання.

Ради здійснювали заходи щодо координації своєї діяльності. Виникали перші територіальні об'єднання Рад — районні, повітові, губернські, обласні (крайові).

Ухвалу про утворення районних об'єднань було, наприклад, прийнято в середині березня на Бахмуцькій конференції Рад Дон­басу. Обиралися й повітові Ради. У деяких губерніях України прой­шли губернські з'їзди Рад робітничих і солдатських депутатів.

25—27 квітня у Києві відбувся крайовий (обласний) з'їзд ро­бітничих, солдатських і селянських депутатів Південно-Західного регіону, на якому були представлені Ради Київської, Волинської, Подільської, Чернігівської та Полтавської губерній. На з'їзді роз­глядалися питання про ставлення до війни і Тимчасового уряду, про організації селянства, про взаємовідносини Рад і громадських комі­тетів, а також заслухані доповіді з місць. У Харкові 25 квітня — 6 травня проходив перший обласний з'їзд Рад робітничих і солдат­ських депутатів Донецького і Криворізького басейнів. З'їзд обгово­рив питання про становище робітників Донбасу і підвищення їм зарплати, про війну і мир, земельне питання та ін. Було обрано обласний виконком Рад Донецького і Криворізького басейнів. У травні в Одесі відбувся перший з'їзд Рад робітничих, солдатських, матроських і селянських депутатів Румунського фронту, Чорномо­рського флоту і Одеського військового округу. Всього у березні — червні 1917 p. пройшло 11 обласних і губернських з'їздів та конфе­ренцій Рад України.

'Формування Рад поряд з місцевими установами Тимчасового уряду вже було по суті початком ліквідації державного апарату самодержавства.

В Україні, як і у всій країні. Ради ліквідовували органи царсь­кої влади, розганяли поліцію, утворювали робітничу міліціюуВони здійснювали важливі заходи щодо демократизації місцевих дум, земств, судових органів, боролися за введення 8-годинного робочо­го дня, підвищення зарплати. Ради вживали заходів у боротьбі з голодом, робили перші кроки у справі встановлення робітничого контролю над виробництвом.

Професійні спілки та фабрично-заводські комітети. Масове профспілкове будівництво розпочалося в Україні у другій половині березня. До кінця місяця виникло понад 100 профспілок. Найбіль­шу професіональну організованість виявили металурги, машинобу­дівники, залізничники та гірники. Спілки металургів і машинобуді­вників були утворені у великих промислових центрах України — Харкові, Києві, Катеринославі, Миколаєві. Профспілка "Металіст" була однією з найбойовитіших та найорганізованіших в Україні. Профспілки залізничників створювалися на усіх великих залізнич­них станціях. Спілки гірників сформувалися у багатьох містах і робітничих селищах Донбасу і Криворіжжя. Організовувалися профспілки також інших загонів трудящих. У ряді міст, наприклад, виникали спілки будівельників, друкарів, трамвайників, кушнірів, тютюнників, конторників, перукарів, фармацевтів, офіціантів і,на­віть найменше організованих за характером своєї праці дворових робітників і хатньої прислуги.

У деяких великих промислових центрах були організовані профспілкові об'єднання. У Києві, наприклад, 14 квітня було обра­не Центральне бюро професійних спілок міста. На цей час у Києві в профспілках були об'єднані 66 тис. робітників і службовців. Профспілки разом з Радами і фабзавкомами, які створювалися на підприємствах, боролися за реалізацію вимог робітників, нерідко вживаючи рішучих заходів, аж до організації страйків.

Безпосередньо на підприємствах за ініціативою робітників виникали фабрично-заводські та рудникові комітети, котрі стали важливою формою організації робітників. В Україні 'створення фабзавкомів мало масовий характер. На більшості шахт, рудників та заводів Донбасу вони були створені протягом березня. До кінця місяця заводські комітети були сформовані на більшості підпри­ємств Катеринослава, Києва, Харкова і Одеси. До складу фабзавко­мів звичайно обирали найактивніших робітників, функції та права фабзавкомів залежали від ступеня свідомості робітників. Фабзавко-ми, як і профспілки, багато робили для реалізації здобутих полі­тичних свобод, налагоджували охорону підприємств, створювали робітничу міліцію, боролися за встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, зміну правил внутрішнього розпорядку та охорони праці, поліпшення постачання робітників, налагоджува­ли їх культурне дозвілля. Окремі фабзавкоми навіть увільняли від роботи деяких представників адміністрації. У випадку саботажу з її боку вони брали на себе регулювання і організацію виробництва шляхом встановлення робітничого контролю. Незабаром після Лютневої революції був встановлений контроль за прийомом і звільненням з роботи з боку профспілок або завкомів. У Харкові у березні 1917 p. робітники заводів "ВЕК", "Герлях і Пульст" вирі­шили доручити такий контроль радам старост. До літа 1917 p. контроль робітників за прийомом і звільненням був встановлений майже на всіх підприємствах Харкова.