Сторінка
10
7) нецільове використання державних капітальних вкладень, бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо.
Фінансово-кредитна система, за оцінками спеціалістів[1;10], стала в Україні
найбільш криміногенною. Саме у ній використовується значний арсенал засобів і методів одержання тіньових (незаконних) доходів. Головними з них є наступні:
1) використання фальшивих платіжних документів;
2) підробка банківських гарантій;
3) нецільове використання банківських кредитів;
4) розкрадання коштів;
5) хабарництво, що пов'язане з наданням кредитів; зменшенням процентних ставок, прискоренням проходження фінансових документів, консультаціями щодо ухилення від оподаткування, допомогою в приховуванні виявлених фактів несплати податків; приховування доходів від оподаткування, тощо;
6) підробка грошей;
7) валютні спекуляції на біржі;
8) незаконне одержання пільгових кредитів;
9) фіктивні трастові операції (і зокрема -- створення фінансових пірамід);
10) різні види зловживань і шахрайства з бюджетними коштами і грошима населення тощо.
"Чорна" економіка будується на максимальній локалізації окремих ринків внаслідок поділу сфер економічного впливу, а також сприяє проникненню кримінальних елементів навіть до тих частин суспільства, які не мають ніякого відношення до нелегального бізнесу.
Особливо несприятливо впливає "чорна" економіка на структурну перебудову економіки, загальний інвестиційний процес. Вона, зокрема, обмежує обсяги накопичення капіталу, що міг би бути використаний для інвестування вітчизняного виробництва, а також негативно впливає на процес залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку, оскільки існуюче кримінально-економічне середовище, що складається в Україні, просто жахає іноземних інвесторів.
Економічна практика засвідчує, що розвиток і поглиблення ринкових
відносин неминуче підштовхують кримінальних "тіньовиків" на пошук не тільки нових сфер застосування своїх сил, але і до нових організаційних форм діяльності, головною з яких є "тіньова" монополізація ринку. Вона зумовлює особливо жорсткі механізми змови задля реалізації особистого диктату, посиленої ринкової дискримінації партнерів, конкурентів і споживачів ринку. Тут злочинність не зупиняється ні перед чим і застосовує всі методи і важелі, що знаходяться в її арсеналі, від адміністративного натиску до погроз, цілеспрямованого рекету та кілерських розправ.
Отже, державна політика щодо "чорної" економіки може бути лише одна
максимальне обмеження аж до повної ліквідація найбільш суспільно небезпечних кримінально економічних її секторів.
2.3 Експертно-аналітичні оцінки масштабів сучасної тіньової економіки
Як оцінити справжні масштаби "тіньової" економічної діяльності та відповідним чином відкоригувати офіційні статистичні дані щодо реальної величини валового національного продукту, національного доходу та інших макроекономічних показників?
Є думка, що визначити масштаби тіньової економіки взагалі неможливо[14;56], Незважаючи на могутню економіку і величезний інтелектуальний потенціал, провідні країни світу визначають обсяг своєї тіньової економіки з похибкою у кілька десятків процентів- Наприклад, США дають її діапазон від 5 до 21% (а за деякими джерелами, навіть від 3 до 33%), Швеція — від 2,5 до 12%. Канада -- від 3,5 до 19%, Італія - від 9 до 19% , Індія - від 8,5 до 47,5% У СРСР на початку 80-х років частка кримінальної складової Вк= 0,09, для кінця 80-х наводяться оцінки від 10 до 22%.
Прямі макроекономічні методи, які використовуються для визначення обсягів "тіньової"" економіки, базуються або на обчисленні різниці між показниками органів статистики та даними податкової інспекції або на різниці між визначеними сукупними витратами сімей та їх реально продекларованими доходами
Непрямі методи аналізу обсягів "тіньового" сектору" базуються на імовірних припущеннях щодо можливості їх визначення на основі використання взаємопов'язаних значень певних макроекономічних індикаторів, які можна вважати більш достовірними. Взаємозв'язки між цими індикаторами відображаються у вигляді або простих математичних співвідношень (чотири арифметичні дії над певними макроекономічними величинами), або досить складних рівнянь множинно-регресійного аналізу (зокрема це притаманне для так званого "монетарного" підходу). Досвід їх застосування показує, що оцінки за різними непрямими методами можуть досить суттєво відрізнятись.
Вирішуючи це питання слід, насамперед, максимально спиратися на
досягнення світової науки та практики, що на цей час в основному використовують чотири найбільш поширені різновиди методичних підходів стосовно оцінок масштабів "тіньової" економіки'.
1. Опитування, (тобто методика, що базується на "соціальному" підході, сутність і певні вади у застосуванні якої вже були з'ясовані).
2. Використання системи національних рахунків (утворення, використання та розподілу ВВП), де параметри "тінізації" визначаються як:
а) різниця між доходами і витратами на товари і послуги, що мають місце в реальному житті;
б) аналітична оцінка нової створеної вартості в компонентах ВВП на боці виникнення або використання ВВП (із залученням галузевої статистики, статистичних даних роздрібної торгівлі, податків ринку праці і зовнішньої торгівлі, а недостатність цієї інформації має компенсуватися за рахунок використання іншої, додаткової інформації, такої, наприклад, як статистики "човникового" експорту і імпорту, статистики подорожей, а також різних інших джерел статистичних спостережень).
3.Надання визначеного базового обсягу "тіньової"" економіки певному вихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння) ВВП у наступні періоди із темпами зростання деякої змінної, відносно якої припускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП.
4. Оцінка функції попиту на гроші (монетарний підхід).
Слід зазначити, що у вітчизняних умовах оцінити масштаби "тіньової" та особливо "чорної"" (кримінальної) складової економіки із застосуванням методик, які базуються на використанні системи національних рахунків, надзвичайно складно і це питання потребує більш детального висвітлення.
Завантажити реферат