Сторінка
15

Фінанси малого підприємництва

Визначимо напрямки, структуру і динаміку надання пільг у розрізі регіонів та видів податків, що дасть змогу проаналізувати їх доцільність та необхідність.

Аналіз пільгової політики в сфері оподаткування показав, що в 2002 році було зареєстровано 769210 платників, з них подали звіт про суми отриманих пільг 27,8 %, від загальної кількості зареєстрованих, у той час як в 2001р. – 30,3 %. Суми податків, несплачених через отримання пільг, щороку зростають (рис. 1). Так, у 2002 р. ця величина сягнула 56,3 млрд. грн., що в 1,1 разу більше ніж в минулому році і в 2,85 разу - ніж у 1997р. З рис. 1 чітко простежується випереджаюче зростання надання пільг порівняно із ростом податкових надходжень до бюджету. Сума втрат, яка виникла внаслідок отримання пільг, становила 78,5 % фактичних надходжень.

Сьогодні розрізняють два види пільг: нестимулюючі (надані окремим платникам податків, незалежно від характеру використання ними доходів) та стимулюючі. Якщо перші необхідно поступово скасовувати, то другі можуть набути більшого застосування з метою регулювання соціально-економічних процесів та стимулювання інноваційних та інвестиційних проектів.

Розподіл наданих пільг за призначенням виділимо три групи: найбільш вагомою є група, що забезпечує підтримку окремих галузей народного господарства (74,4 %), друга група (15,2 %) – це пільги соціального характеру, і третя – пільги, що сприяють ринковим перетворенням (9,4 %). Надані пільги фінансуються за рахунок Державного бюджету на 86,3 %.

Проведені дослідження показали, що у 2002 році найбільшу питому вагу податкових пільг мають м. Київ (23,67 %), Дніпропетровська область (20,51 %) і Донецька область (12,8 %) (додаток Б). На одну гривню податкових платежів в цих областях припало пільг відповідно 4,76; 3,26; 3,12грн., коли по Україні в цілому таке співвідношення становило 3,87 грн./1грн.

Аналіз структури наданих пільг у розрізі податків у 2002 році свідчить:

- найбільш поширеним пільговим податком був податок на додану вартість – 79,8 % від загальної кількості пільг;

- в 1,31 разу зменшилась кількість пільг з плати за землю в порівняні з 2001р.;

- частка пільг з податку на прибуток становить 16,7 % у загальній кількості пільг, в 2002 році вони зросли в 1,3 разу, що є наслідком змін у законодавстві;

- кількість наданих пільг з акцизного збору становить лише 0,3 % від загальної кількості наданих пільг проти 4,6 % у 2001 р.

Кожна з пільг мала б сприяти розвитку виробництва, зростання його ефективності і капіталовкладень, оновлення матеріально-технічної бази, впровадженню науково-технічних розробок. Насправді ніхто не контролює використання прибутків підприємств, джерелом яких є податкові пільги, і ці кошти направляються на виплату дивідендів, на заробітну плату, нагромадження індивідуального капіталу, який частково вивозиться за кордон.[29;31]

Наведені дані дозволяють робити висновок, що за рахунок збільшення обсягів пільг рівень податкового тиску зменшився. Але по цілому ряду податкових платежів існує значне перевищення пільг над надходженнями, що є наслідком постійного коригування податкового законодавства. Зміни в законодавстві введення різних нормативних актів суттєво впливають, а іноді і ламають довгострокову стратегію підприємств, що в решті-решт відбивається на результатах їхньої діяльності, а відтак, і на обсягах податкових надходжень. Отже, нагальною потребою сьогодення є не тільки реформування системи оподаткування, а й системи надання пільг.

До фінансово-кредитного регулювання відноситься також державне та недержавне кредитування.

Державне кредитування забезпечується такими структурами як Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва, Державний комітет сприяння розвитку підприємництва. Також у реалізації політики сприяння розвитку підприємництва (малого) активна роль належить Державному центру зайнятості України, який згідно з чинним законодавством надає безвідсоткові кредити безробітним для заняття підприємницькою діяльністю.

Кредитування господарюючих суб’єктів банківськими установами наведено у таблиці (додаток Б). Можна побачити, що кількість наданих кредитів зросла у 2000 році, порівняно з 1998р. на 9819 млн. грн.(у 2,18 рази). При чому короткострокові кредити у національній валюті зросли на 4030 млн. грн.(у 1,96 рази), а у іноземній – на 4173 млн. грн. (у 2,5 рази). Довгострокові кредити в національній валюті зросли на 757 млн. грн., що у 2,8 рази більше ніж у базовому році, а у іноземній валюті зросли на 859 млн. грн.(у 1,9 рази).

Хоча кількість наданих кредитів зростає існує ряд проблем отримання кредитів, зокрема для суб’єктів малого підприємництва. Комерційні банки не зацікавлені у кредитуванні останніх, тому що віддача у вигляді майбутніх відсотків порівняно низька, а досить великий ризик. Іншими словами, банку вигідніше надати один великий кредит на 100 тис. дол., ніж сотню малих по 1 тис. дол., навіть за умов однакової відсоткової ставки за цими кредитами. До того ж відсоткові ставки кредитів є занадто високими, що робить недоступною позику для цього сектору економіки.

Останніми роками в Україні формується система гарантування кредитів для суб’єктів малого та середнього підприємництва, першим кроком до якої було створення у 2000 році за указом Президента України Кредитно-гарантійної установи з підтримки малого та середнього підприємництва. Цей заклад є недержавною комерційною організацією, серед засновників якої 11 комерційних банків і понад 30 комерційних організацій, а також від імені держави Український фонд підтримки підприємництва. Головними завданнями діяльності Кредитно-гарантійної установи згідно з Указом Президента України є кредитування суб’єктів малого та середнього підприємництва (у тому числі мікро кредитів – від 50 до 100 тис. дол.) переважно сфери матеріального виробництва, видача гарантій на кредитування малих і середніх підприємств, підприємців, надання консультаційної допомоги. Серед інших видів діяльності, передбачених статутом установи, є пошук потенційних інвесторів бізнес-проектів, фінансовий лізинг, участь у розроблені й реалізації державних регіональних програм підтримки малого та середнього підприємництва. Гарантування кредитів – перспективний вид допомоги господарюючим суб’єктам, адже він базується на використанні авторитету держави, що не потребує залучення фінансових ресурсів держави.

Аналізуючи Державні бюджети України на 1998-2002 рр. можна побачити статті видатків, пов’язані з регулюванням розвитку підприємництва (таб. 2.2).

Таблиця 2.2

Статті видатків державного бюджету, пов’язані з регулюванням розвитку підприємництва(тис. грн.)