Сторінка
19

Фінанси малого підприємництва

Проведений нами аналіз свідчить, що зміни на краще у підприємницько­му середовищі упродовж 2000—2003 рр. відбувалися повільно, а загальна ситуація в малому підприємництві залишалася неоднозначною.

З об'єктивної точки зору неможливо ігнорувати реальні позитивні кіль­кісні зрушення, обнадійливі тенденції в його розвитку. Зростає інвестиційна активність МП, що відкриває перспективи подальшого стабільного розвитку малого підприємництва. Цілком ринковою стала поведінка більшості СМП, зайнятих торгівлею, посередництвом, наданням послуг. Підприємницькі структури дедалі більше орієнтуються на конкретні групи споживачів, швидко змінюють асортимент пропонованих товарів і послуг, проводять гнучку цінову політику тощо.

Однак масштаби малого підприємництва в Україні залишаються досить скромними, а рівень його розвитку далеким від оптимального. Перманентно зменшуються і без того невеликі середні розміри МП. На сьогодні середньостатистичне українське МП відноситься до класичної категорії мікропідприємств, але законодавчо вона не визначено. Відповідно й офіційна статистика в повному обсязі щодо них не оприлюднюється. Разом з тим такий вид МП має значно ширші перспективи для економічного розвитку порівняно з підприємництвом без утворення юридичної особи (ФО—СПД).

Кількість робочих місць у малому підприємництві, зокрема на МП, ще мало позначається на зайнятості в цілому в економіці. Відповідно усклад­нюється розв'язання гострих соціальних проблем, зокрема прихованого без­робіття. Частка виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на МП у за­гальних обсягах виробництва незначна. Виробничі результати економічно активних підприємств та продуктивність праці зайнятих на них зростають повільно.

Залишають бажати кращого офіційні показники, що характеризують фінансовий стан МП. Рентабельність їх діяльності низька, питома вага збиткових підприємств занадто висока. Фінансові проблеми не дозволяють МП розвивати такі напрями своєї діяльності, як маркетинг, реклама на внут­рішньому і зовнішньому ринках, патентування продукції, навчання пра­цівників, хоча підприємці вже досить чітко усвідомлюють необхідність таких витрат для розвитку своїх підприємств.

Діяльність більшості СМП зосереджена в торговельно-посередницькій сфері. Значною, а нерідко домінуючою, є питома вага таких операцій в діяль­ності багатьох МП у матеріальному виробництві, оскільки підприємницька ді­яльність у виробничій сфері для СМП невигідна. Тому стратегія виживання виробничих підприємств у малому бізнесі полягає в тому, що вони або до­повнюють основну діяльність комерційною, або згортають виробництво. Тим самим стримується зростання реального сектора економіки. У цьому контек­сті до небажаних наслідків може призвести відсутність чітко визначених пріоритетів державної підтримки розвитку малого підприємництва за окремими видами економічної діяльності.

Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку інфраструктури підтрим­ки підприємництва (мережа бізнес-центрів, інформаційних та консульта­ційних фірм, бізнес-інкубаторів тощо), серед основних проблем, що усклад­нюють діяльність СМП, — труднощі з отриманням інформації як законодав­чого характеру, так і про кон'юнктуру ринку, постачальників, споживачів, можливості одержання допомоги від українських і міжнародних організацій тощо.

В малому підприємництві значна питома вага припадає на тіньову діяль­ність. Це негативно позначається на основних показниках функціонування МП, зокрема на обсягах виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) та фінансових результатах. Недосконалість правової бази, необгрунтована жор­сткість дій контролюючих органів, надмірний адміністративно-бюро­кратичний тиск, функціонування судово-правоохоронної системи не на користь особистої безпеки підприємця і безпеки його бізнесу в комплексі зу­мовлюють відхід СМП у тіньову економіку, специфічні методи господарюван­ня в якій забезпечують їх діяльності відносну стабільність і захищеність.

Разом з тим існують очевидні адміністративні перешкоди на шляху роз­витку малого підприємництва. Вони пов'язані, насамперед, з правовим нігі­лізмом, недостатньою професійною підготовкою та безвідповідальністю окремих представників місцевої виконавчої влади та органів самоврядування. Більшість підприємців вважають втручання в свою діяльність з боку місцевої влади значним (вони перш за все звертають увагу на свавілля чиновників у трактуванні законодавства).

Загальнонаціональними проблемами є створення належного нормативно-правового підґрунтя сталого розвитку малого підприємництва, реформування систем державної реєстрації та оподаткування підприємництва, а також удос­коналення форм і методів адміністрування малого підприємництва в цілому, зокрема забезпечення ефективної реалізації аналітично-прогнозних і моні-торингових функцій держави на базі всебічної та достовірної інформації щодо функціонування малого бізнесу.

Зосередивши зусилля переважно на макроекономічних реформах, законо­давча і виконавча влада ще мало приділяють уваги малому підприємництву. Незважаючи на декларації щодо сприяння малому бізнесу, у владних струк­турах нерідко побутує думка, що його розвиток не є вирішальним чинником у проведенні економічних реформ. Через небажання сприймати мале під­приємництво як рівноправного суб'єкта економічних відносин, найактив­нішого і наймобільнішого учасника процесу ринкових перетворень цей сектор економіки не отримує адекватної державної підтримки, а його потенціал залишається нереалізованим. В сучасних умовах його економічна вага ще не­достатня для того, щоб справляти відчутний позитивний вплив на соціально-економічні процеси, пов'язані з формуванням розвинутих ринкових відносин у країні. Існують серйозні економічні ризики та адміністративні бар'єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності.