Сторінка
3

Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

1.2. Бюджет як економічна категорія.

а)ознаки категорії.

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-терито­ріальних структур у фінансових ресурсах.

Бюджет як економічна категорія має такі ознаки:

1.Історичність. Бюджет як категорія склався історично,мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, вони проявляються в сучасних умовах.

2.Плановість. Основою функціонування бюджету є його плановий характер.

3.Юридичний характер. Бюджет має силу нормативного акта.

4.Термін дії. Бюджет складається і функціонує протягом певного терміну.

Бюджет також має такі особливості./4, c.5/.

1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.

2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл НД між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.

4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками.

б)сутність категорії.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відно­син є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та насе­лення:

• держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

• суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

• населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (до­помога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис.1 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє про­відну роль1.

Рис. 1 Система державних фінансів

в)функції бюджету.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподіль­на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до­даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існу­вання держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най­більшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює

такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відом­ствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держа­ви, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

1.3. Призначення бюджету в ринковій економіці

а)бюджет і ринкова економіка.

Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці при­таманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно само­стійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втру­чання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровироб­никами за ринки збуту тощо.

Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити та­ких важливих для держави питань економічного характеру, як роз­виток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, мало­рентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання фун­кціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 р. охопила приблизно 40 % країн світової спільноти.