Сторінка
12

Державний бюджет: суть, структура, джерела формування, дефіцит, проблеми

З метою упередження негативних наслідків у бюджетній політиці на кожній зі стадій бюджетного процесу, за підсумками проходження Державного бюджету України на відповідний рік, мають бути оцінені досягнуті результати прийнятих рішень відповідно до поставленої мети і визначених завдань на наступний бюджетний рік. При здійсненні сус­пільного вибору в бюджетному процесі необхідно дотримуватись таких принципів:

- досягнення рівноваги та спадкоємності у бюджетній політиці;

- забезпечення балансу попиту і пропозиції на публічні фінансові ресурси ;

- демократичності, прозорості і привабливості прийнятих рішень;

- дотримання законності і фінансової культури, відповідальності і поваги до закону при прийнятті бюджетних рішень. ./10, c.20/.

У період розвитку демократії і вдосконалення бюджетних рішень головним критерієм у здійсненні суспільного вибору, на нашу думку, має стати принцип рівноваги. Принцип рівноваги, роль якого у розвитку бюджетної політики Української держави недооцінюється, є стрижнем у суспільному виборі, навколо якого мають формуватись уп­равлінські рішення та відбуватись затвердження Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Рівновага у бюджет­ній політиці і в бюджетному процесі, зокрема для бюджету, означає перш за все баланс потреби і фінансової можливості держави та зба­лансування дохідної і видаткової частин бюджету. Принцип рівноваги у прийнятті бюджетних рішень, крім того, полягає у дотриманні і за­безпеченні:

- балансу бюджетної та податкової політики у мобілізації податків та здійсненні державних видатків;

- мінімізації суб'єктивізму і досягнення реального балансування бюджету в досягненні суспільного вибору;

- рівних можливостей в одержанні суспільних благ і послуг;

- ефективності формування і використання бюджетних коштів, їх­ньої результативності в процесі відтворення суспільного продукту і ВВП. ./10, c.21/.

Фінансові можливості і відповідні ресурси в організації бюджетно­го процесу, на нашу думку, мають бути домінантою у бюджетній політи­ці щодо державних видатків і бути основою для визначення обсягу з на­дання суспільних благ. З цих позицій важливо зберегти рівновагу по­треби і можливості держави в процесі розгляду та затвердження проек­ту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», а особливо в процесі його виконання.

Суспільний вибір, зроблений Кабінетом Міністрів України, не завжди може бути підтверджений парламентською більшістю у визна­ченні пріоритетів бюджетної політики та формуванні доходів бюджету на відповідний рік. Уряд зобовязаний подати проект Державного бюджету України на наступний рік, показники якого мають бути реальни­ми, а дохідна і видаткова частини бюджету збалансованими. Від того на скільки вдало уряд здійснить вибір пріоритетів у розподілі доходів на здійснення видатків за умов недостатнього їхнього обсягу, значною мірою залежатиме вибір у прийнятті рішень при затвердженні проекту закону. Зрозуміло, якщо парламентська більшість сформувала уряд, то в цьому випадку логічно виконувати ті зобов'язання, які були покладе­ні в основу програми діяльності Кабінету Міністрів України, затверд­женої парламентом, і певних політичних домовленостей у процесі її формування.

Положення основних напрямів бюджетної політики, які були схва­лені парламентом, на сьогодні ще не стали однозначними у прийнятті рішень урядом у процесі підготовки і складання проекту Державного бюджету України на наступний рік. Це викликано, перш за все, тим, що основні напрями бюджетної політики, схвалені постановою Верховної Ради України, не є обов'язковими для виконання. Аналіз стану врахування положень постанови Верховної Ради України від 04.07.2002 р. «Про основні напрями бюджетної політики на 2003 рік» показує, що у поданому проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 р.» до Верховної Ради України із 42 пропозицій і доручень було повністю враховано 13, або 31% усіх пропозицій та дору­чень, частково — 7. Понад 60% усіх пропозицій і доручень не були вра­ховані в поданому проекті Державного бюджету України на 2003 рік. Не випадково досить складно і з порушенням термінів відбулось прий­няття Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». ./10, c.22/.

На 2004 р. вперше за останні роки Кабінет Міністрів України до­строково (10 вересня 2003 р.) подав на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік». При цьому, при підготовці проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» пропозиції і доручення Верховної Ради України до основних напрямів бюджетної політики України на 2004 рік, затверджені постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 №987, не були враховані повністю. При підготовці проекту Закону Ук­раїни «Про Державний бюджет України на 2005 рік» із 114 пропозицій та доручень Верховної Ради України було враховано 64, відповідно 29 враховано частково і 21 не враховано.

Публічне засвідчення факту врахування положень вищезазначених нормативно-правових актів у проекті закону дає можливість парламен­ту визначитись у прийнятті рішень. Тому основне завдання уряду на стадії подання і представлення проекту закону переконливо підтверди­ти, обгрунтувати зроблений вибір та засвідчити парламентську біль­шість ті/або більшість народних депутатів — членів усіх фракцій у реальності показників державного бюджету у доцільності проведеного розподілу коштів на здійснення видатків відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики на наступний рік. На цій відповідаль­ній стадії в процесі підготовки основної думки - позиції парламенту щодо прийняття рішення і визначення суспільного вибору відбува­ється випробування політичних сил на зрілість і розуміння наслідків прийняття (неприйняття) проекту закону до розгляду Верховною ра­дою України.

У разі прийняття позитивного рішення щодо проекту закону в пар­ламенті суб'єкти законодавчої ініціативи подають пропозиції щодо змісту та реальності показників бюджету, які опрацьовує Комітет Вер­ховної Ради України з питань бюджету на предмет їхньої ґрунтовності, доцільності, ефективності та готує висновки до них. Як засвідчує прак­тика, більшість поданих пропозицій до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» стосується збільшення коштів на здійснення тих чи інших видатків. Так, із 1240 пропозицій до проек­ту Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» понад 1100 пропозицій (90%) передбачали збільшення видатків за окремими програмами розпорядників коштів. Загальна сума усіх пропозицій до цього проекту закону складала 9,6 млрд. грн., або 19,4% до затвердже­них видатків Державного бюджету України на 2002 рік.