Сторінка
8

Стратегія структури капіталу

· позаоборотні активи;

·постійна частина оборотних активів; · змінна частина оборотних активів.

У даній ситуації необхідно більше уваги звернути на дві останні групи. Постійна частина оборотних активів. Вона є незмінною частиною сукупного розміру, який не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операції діяльності, не пов’язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу і цільового призначення. Отже, це такий незнижувальний мінімум оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності.

Змінна частина оборотних активів. Дана частина оборотних активів пов’язана з такими змінами: сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, необхідністю у формуванні товарних запасів сезонного зберігання; дострокового завозу і цільового призначення. У складі цієї змінної частини оборотних активів виділяють максимальну і середню потребу в них.

Приклад. Мінімізувати структуру капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків за такими даними:

· планова середньорічна вартість позаоборотних активів – 140 тис. умовних грошових одиниць;

· із загальної вартості оборотних активів постійна їх частина – 100 тис. умовних грошових одиниць;

· максимальна додаткова потреба в оборотних активах у період сезонності виробництва (6 міс.) – 120 тис. умовних грошових одиниць.

Рішення: Виходячи із цих даних визначаємо, що при консервативному підході до фінансування активів власний капітал повинен бути:

140 + 100 + 100/2 = 300 тис. умовних грошових одиниць; Позичений капітал повинен бути 100/2 = 60 тис. умовних грошових одиниць. Таким чином, структура капіталу, яка мінімізує рівень фінансових ризиків буде складати:

власний капітал: 250/ (250 + 50) * 100% = 83 %;

позичений капітал: 50 / (250+50) * 100% = 17 %.

6. Формування показника цільової структури капіталу. Граничні рівні максимально рентабельної і мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі даного вибору враховуються всі розглянуті фактори, що характеризують особливості діяльності кожного окремого підприємства [19] .

Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідно­шення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мета — прогноз такої структури ка­піталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтри­мувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

Фінансування за рахунок залучених джерел ефективне для підприємства, але до певної межі. Переваги фінансового левериджу зникають у підприємств, які мають у структурі капіталу за­надто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потен­ційну загрозу неплатоспроможності. Надмірне, фінансування за рахунок випуску акцій теж має свої недоліки, тому щосередньозважена вартість капіталу стає занадто високою. У деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю над акціонерним капіталом. Незбалансованість у структурі капіталу – наявність великої кількості боргів або значної частки акціонерного капіталу - можуть зашкодити позиції підприємства на ринку.

Таким чином, головна мета стратегічного аналізу структури капіталу – це формування такого співвіднощення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні акції. Розглянемо це на прикладі, наведеному у табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

Прогнозний розрахунок прибутку на звичайні акції та розрахунок економічної ефективності