Сторінка
6

Стратегія структури капіталу

При плануванні структури капіталу варто враховувати такі принципи:

- акціонерна компанія має випустити прості акції в період просування на ринок. Надалі, коли прибутковість стабілізується, може бути випу­щено інші цінні папери;

- вартість облігацій має бути низькою, а вар­тість простих акцій може бути високою;

- високий прибуток і великий ризик асоціюються з левериджем — операційним і фінансо­вим, які впливають на зміни в продажу акцій. Високий ступінь левериджу означає високий сту­пінь ризику, при якому для підприємства немож­ливо покрити видатки за дисконтними цінними паперами;

- при визначенні структури капіталу необхідно прагнути до її спрощення шляхом обмеження кількості видів цінних паперів. Необхідно зроби­ти обмежену кількість цінних паперів, але у вели­кому обсязі.

Розділ 3. Стратегічна політика структури капіталу.

Одним з найважливіших і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу.

Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [14].

Оптимізація структури капіталу фінансово-господарюючих об’єктів на ринку є ефективним управлінням їх власним і позиченим капіталом.

Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість [15, с. 62].

Проблемою при визначенні оптимальної структури капіталу, на думку сучасних економістів, є пошук критеріїв, які б відображали оптимальну структуру капіталу та механізм їх згортання. Так, у роботі [16] автор виділяє три найбільш поширені критерії огггимізації структури капігалу; максимізація рентабельності власного капіталу, мінімізація вартості капіталу та максимізація фінансової потужності підприємства. При цьому автором було розроблено алгоритм поетапного зведення трикритеріального завдання до двокритеріального й надалі до однокритеріального, який ґрунтується на суб'єктивному виборі критерію особою, що приймає рішення. У роботі [17] автор вважає, що найбільш об'єктивним фінансовим критерієм є максимізація ринкової вартості фірми. Додатковим цільовим показником функціонування фінансової системи фірми автором було вибрано показник резерву ліквідності. Проте методику моделювання оптимальної структури автор пропонує, виходячи лише з основного критерію. У роботі [18] критеріями визначення оптимальної структури капіталу є: мінімізація вартості капіталу, врахування дії фінансового важеля.

Стратегічна політика структури капіталу – це його оптимізація. Вона передбачає такі напрями дослідження:

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

6. Формування показника цільової структури капіталу.

1. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. У таблиці 3.1. представлені стадії аналізу капіталу підприємства.

Таблиця 3.1.

Аналіз капіталу підприємства