Сторінка
5

Стратегія структури капіталу

При такому фінансовому леверджі може бути збільшено дивіденди, якщо підприємство здатне одержати високі відсотки за вкладеними інвес­тиціями порівняно з відсотками дивідендами, що належать до сплати за облігаціями і привіле­йованими акціями.

Іншими словами, вартість позикового і при­вілейованого акціонерного капіталу менша, ніж розмір прибутку підприємства, і акціонери за про­стими акціями можуть одержати вищі дивідендні

Цей фінансовий процес називається "торгів­лею на акціях". Наприклад, розмір інвестиції 5 000 000 гри., а відсоток прибутку — 10% . Акціо­нери одержують 10% дивідендів за простими ак­ціями, якщо інвестиції подано у формі акціонер­ного капіталу. Поясненням поняття "торгівля на акціях" може служити така ситуація. Припусти­мо, половину інвестицій підприємства склада­ють власні кошти, а половину — позикові з ви­платою 5% річних. У цьому разі загальний при­буток підприємства залишається незмінним — 500 000 грн. (тобто 10% від 5 000 000 грн.), од­нак підприємству необхідно сплатити 125 000 грн. у вигляді відсотків за позиковим капіталом (тоб­то 5 від 250 000). Таким чином, розмір прибут­ку, що підлягає розподілу за простими акціями, складе 375 000 (тобто 15% на акціонерний капі­тал). Акціонери можуть одержати додаткові 5% на вкладений капітал завдяки позикам, відсотки за якими нижчі, ніж зростання розміру прибут­ку [12, с.23]. Однак переваги торгівлі акціями не безмежні. Є такі наступні обмеження щодо використання цього чинника:

- зниження рівня прибутку. Якщо темп зростан­ня прибутку нижчий, ніж відсотки, використання позикового капіталу замість зростання буде знижу­вати дивіденди за акціонерним капіталом;

- обмежена позикова здатність. Підприємство не може нескінченно позичати гроші через обме­жену позикову здатність, що виражається в мож­ливості підприємства дати гарантії кредитору для оплати фіксованої вартості позик.

Слід зазначити, що занадто велика довіра до по­зикових коштів не в інтересах підприємства, тому що при несприятливих фінансових обставинах пла­тежі за відсотками можуть стати важким тягарем для підприємства. Досвід фінансової діяльності в країнах із розвинутою ринковою економікою показує, що відсотки за позиковим капіталом мають складати не більше однієї п'ятої гарантованого прибутку, у ряді випадків співвідношення прибутки/відсотки може бути 2:1. Як правило, співвідношення позикового й акціонерного капіталу 1:1 розглядається як задовільна фінансова ситуація з погляду фінансової стабільності та ліквідності;

- підвищення відсотків за позиковим капіталом. що виникає при бажанні одержати додат­кові позики за підвищеними відсотками.

2. Одним із чинників, що впливають на струк­туру капіталу, є форма керування акціонерним підприємством. Як правило, керування акціо­нерним підприємством перебуває в руках ради директорів, але побічно підприємством управля­ють акціонери, тому що вони обирають дирек­торів. Акціонери шляхом впливу на випуск акцій намагаються зберегти контроль над підприєм­ством.

Випуск надмірної кількості простих акцій знижує можливість керування акціонерним ка­піталом, тому що додаткові власники цих акцій мають право голосу.Уцьому випадку для акціо­нерів кращим є випуск привілейованих акцій і облігацій, власники яких не мають права голосу.

3. Мета фінансів є важливим чинником при визначенні виду капіталу, який може бути збіль­шено. Якщо передбачається продуктивне викори­стання капіталу, пов'язане зі збільшенням при­бутку, то можна йти на одержання позик, про­даж привілейованих акцій із фіксованими відсот­ками. З іншого боку, якщо кошти буде викорис­тано на поліпшення, ремонт і т. ін., тобто на потреби, безпосередньо непов'язанізприбутком, іззбереженням рівня прибутковості то викорис­тання акціонерного капіталу буде більш ефек­тивним джерелом фінансів.

4. Одним із чинників, що впливають на струк­туру капіталу, є фактор часу. Як правило, длястворення постійного капіталу необхідно вико­ристовувати привілейовані або прості акції. Як­що кошти потрібні на відносно короткий про­міжок часу, то краще одержати короткостроко­вий кредит.

5. Важливе значення для збільшення коштів із різних джерел має вартість фінансів, що зале­жить від відсотків на фінансовому ринку, очіку­ваної прибутковості, витрат, пов'язаних із випу­ском акцій і облігацій.

Як правило, вартість позикового капіталу нижча, ніж вартість інших джерел довгостроко­вих фінансів підприємства.

6. Характер бізнесу істотно впливає на ста­більність прибутків і відповідно на цінні папери, які може випустити підприємство. Суспільна ко­рисність продукції робить стабільними прибутки, підприємство користується широким ступенем сво­боди в конкуренції. Якщо підприємство продає то­вари за відносно низькими цінами, воно швидше набуває стабільності на ринку, ніж підприємство, що робить і реалізує товари за високими цінами.При цьому підприємства зі стабільними прибутка­ми для збільшення фінансових ресурсів мають ши­року свободу у використанні джерел фінансів.

7. На структуру капіталу істотний вплив справляє вік підприємства. Нові підприємства,особливо промислові, як правило, використову­ють консервативну структуру капіталу — акціонерний капітал. Якщо підприємство почало свою діяльність із залучення позикового капіталу, то в майбутньому це може стати серйозною пере­шкодою в розвитку фінансів і призвести до бан­крутства. Розширення капіталу може базувати­ся на торгівлі, при використанні ж позикового капіталу в умовах нестійкого ринку фінансовий стан положення такого підприємства піддається серйозному ризику.

З іншого боку, старі підприємства можуть вільно користуватися довгостроковими кредита­ми в зв'язку зі сталою системою керування, ринком, надійними прибутками. Однак і в цьому разі досягнуті прибутки стають важливою складовою частиною структури капіталу.

8. Розвиток фондового ринку регулює про­центні ставки за кредитами. Якщо відсотки ви­сокі, то підприємству доцільніше випустити ак­ції, ніж одержати кредити чи випустити облігації.Якщо ж процентні ставки низькі, то підприєм­ству вигідніше розмістити облігації, за якими процентні ставки будуть менші, ніж дивіденди.

9. У ряді випадків випуск цінних паперів мо­же бути обмежено відомими потенційними інвес­торами. При цьому поведінка потенційних інвесторів залежить від стану фірми. Якщо фірма пра­цює стабільно, має сталі прибутки, то люди відда­ють перевагу купівлі простих акцій; у період спа­ду бізнесу вони вагаються купувати будь-які ви­ди цінних паперів. Як правило, інвестори, які хочуть зберегти сформовані сталі прибутки, праг­нуть інвестувати кошти в облігації, а ті, що праг­нуть до більш високих прибутків, купують при­вілейовані акції [13, с.27].