Сторінка
3

Стратегія структури капіталу

Аналіз таблиці показує, що найвищий рівень операційного ле­вериджу спостерігається у першому варіанті. Зі збільшенням об­сягів реалізації рівень змінних витрат у сумі витрат має тенден­цію до підвищення, а рівень операційного левериджу, тобто рівень постійних витрат — до зниження. Таким чином, підприє­мницький ризик є обов'язковою складовою будь-якої підприєм­ницької діяльності, а основна частина прибутку, одержаного під­приємством, — це винагорода за ризик.

Ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємст­ва, формують великий портфель ризиків і визначаються загаль­ним поняттям — фінансовий ризик. Він становить найбільшу час­тину сукупних господарських ризиків підприємства. Його рівень зростає із збільшенням обсягів і диверсифікацією фінансової діяль­ності підприємства. Фінансовий ризик впливає на різні аспекти господарської діяльності підприємства й супроводжує підготовку практично всіх управлінських рішень. Цей вид ризику, який є додатковим до підприємницько, стосується передусім акціонерів, що володіють звичайними акціями, особливо якщо підприємство у своїй діяльності використовує такі джерела, як позики. Фінан­совий ризик виникає за певної структури капіталу і впливає на дохідність звичайних акцій.

Капітал є головною економічною базою створення та розвитку підприємства і у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.

Капітал відображає фінансові ресурси підприємства, які при­носять дохід. У цій своїй ролі капітал може розглядатися ізольо­вано від виробничого фактора — у формі залученого капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій сфері його діяльності.

Капітал, який є головним джерелом формування добробуту його власників, забезпечує необхідний рівень цього добробуту як у поточному, так і у майбутніх періодах. Спожита у поточному періоді частина капіталу спрямовується на задоволення поточних потреб його власників і тим самим перестає виконувати функції капіталу. Частина капіталу, яка залишається у виробництві, фор­мує рівень добробуту його власників у наступному періоді [5, с.284].

За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів під­приємства, що належать йому на правах власності і використо­вуються ним для формування відповідної частини активів.

Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовую­ться підприємством, є його зобов'язаннями, що підлягають пога­шенню у передбачені терміни.

Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу [6, с.153].

Фінансовий леверидж — це використання підприємством за­лучених коштів, яке впливає на зміну дохідності власного капіта­лу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на вла­сний капітал [7, с.12].

Більшість економістів вважає, що до певної межі фінансування за рахунок боргів вигідне фірмі, бо воно забезпечує фінансовий леверидж, тобто фірма отримує вищі доходи до тих пір, поки віддача від пизичених коштів більша за процент, який потрібно сплатити за ці кошти. Переваги фінансового левериджу зникають у фірм, які мають у структурі капіталу занадто високу частку боргів. Коли забагато боргів, посилюється ризик і підвищується потенційна загроза неплатоспроможності. Тому фірма повинна підтримувати певний баланс між заборгованістю і власним капіталом. [8, с.24].

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас­ний капітал за різних варіантів структури капіталу, називаєть­ся ефектом фінансового левериджу [9, с.267]. Розглянемо на прикладі табл.1.2 суть цього ефекту.

Розрахунок впливу (ефекту) фінансового левериджу, розглянутого у табл. 1.2, можна представити у такому вигляді: _

Е=ЗК/ВК*(ДА-ПК)*(1-РП), (1.1)

де Е - ефект фінансового левериджу, пов'язаний з підвищенням дохідності власного капіталу; ЗК - сума залученого капіталу;ВК - сума власного капіталу; ДА - рівень дохідності активів; ПК - рівень відсотків за кредит; РП - рівень податку на прибуток.

Таблиця 1.2

Прогнозування впливу фінансового левериджу