Сторінка
3

Політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Статутний капітал — це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах — це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах — номінальна вартість акцій; для товариств з обмеже­ною відповідальністю — сума, що є часткою власників; для оренд­ного підприємства — сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвесту­вання засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утво­рюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості.

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатню його величину розглядають як фактор додатково­го ризику вкладення капіталу в підприємство.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонуван­ня підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина влас­ного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяль­ності. До засобів спеціального призначення і цільового фінансуван­ня належать безоплатно отримані цінності від фізичних і юри­дичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигну­вання на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибу­ток підприємства (рис.1.1).

Рис. 1.Джерела поповнення власного капіталу підприємства

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахуван­ня від використовуваних власних основних коштів і нематеріаль­них активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є за­собом його реінвестування. До інших форм власного капіталу на­лежать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із за­сновниками і т. ін. Вони не відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. Державним підприємствам може надати безоплатну фінансову допомогу держава. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нема­теріальні активи, які передають підприємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добродійності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепро­дажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал (зобов’язання) підприємства характеризується наступними найважливішими параметрами, за якими розрізняють його види (таблиця 1.1).[29, с.11]

Таблиця 1.1 Класифікація позикових коштів (зобов’язань) підприємства

Залежно від строків виконання зобов’язань вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку позиковий капітал підприємства поділяється на довгостроковий і поточний.

Згідно П(С)БО 2 під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання , що будуть погашені протягом терміну, який перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами: