Сторінка
19

Політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Отже, з таблиці видно, що рентабельність позикових коштів була позитивною протягом усього досліджуваного періоду, причому у 2001 – 2002рр. знизилась 8,34% до 0,89% через зменшення чистого прибутку в цей період та зростання абсолютної суми позикових коштів, у 2002 – 2004р. спостерігалось зростання показника причому найбільший темп 46,59% прийшовся на останній 2004р.

Рентабельність довгострокових зобов’язань мала дуже високі значення через значні суми чистого прибутку і невеликі значення самих довгострокових зобов’язань.

Рентабельність поточних зобов’язань мала схожі тенденції з показником рентабельності позикових коштів. Оскільки саме вони були визначальною часткою позикового капіталу, але значення дещо вищі: у 2001р. – 20,65%, у 2002р. – 0,95%, причиною зниження є зростання суми поточних зобов’язань та значне зниження чистого прибутку в цей період, у 2003р. – 1,62% зростання обумовлено збільшенням чистого прибутку. У 2004р. значне збільшення до 48, 21% знову ж такі зміни обумовлені значним зростанням чистого прибутку, причому варто зауважити і зростання суми поточних зобов’язань.

Рентабельність кредитів банків мала високі значення у 2001 – 2003р. через відносно незначні їх суми, але, слід підкреслити стійку тенденцію до зниження показника: у 2001 – 2002 рр. через зменшення чистого прибутку, у 2003р. через зростання суми використовуваних кредитів банків, у 2004р. підприємство взагалі не мало кредитів банків.

Важливими показником ефективності використання позикових коштів є також їх оборотність.

За даними таблиці: оборотність позикових коштів мала позитивні тенденції зростання. Зокрема, коефіцієнт оборотності товарного кредиту мав стійку тенденцію зростання протягом 2001 – 2004рр. і збільшився з 1,29 до 2,83 обороту на рік.

Коефіцієнт оборотності поточних зобов’язань також зріс протягом періоду з 0,81 до 2,21 обороту на рік.

Отже, ефективність використання позикових коштів ВАТ „ПівнГЗК” є високою і протягом 2001 – 2004рр. зазнала позитивних змін.

В цілому ж, варто зазначити, що в результаті проведеного у другому розділі роботи аналізу з’ясовано, що підприємство на протязі 2001 – 2004рр. мало позитивні зрушення у фінансово-господарській діяльності у вигляді зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів, поліпшення фінансового стану, стосовно джерел фінансування також відбулись позитивні зміни у їх структурі та в ефективності їх використання, але існують і певні проблеми, тобто значне зростання абсолютної суми кредиторської заборгованості, збільшення залежності підприємства від позикового капіталу тощо.

3 Оптимізація структури капіталу ВАТ „Північний ГЗК”

3.1 Шляхи вдосконалення політики формування структури джерел фінансування підприємства

Політика формування структури джерел фінансування являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу фінансових ресурсів підприємства, раціоналізації і оптимізації структури капіталу.

Основною метою формування джерел фінансування підприємства є задоволення потреб у фінансових ресурсах для придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Основними принципами формування пасивів є:

- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

- забезпечення відповідності обсягу капіталу, що залучається, та обсягу активів, які формуються на підприємстві;

- забезпечення оптимізації структури капіталу з позицій ефективності його функціонування;

- забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел;

забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності підприємства.

Основними напрямками управління джерелами фінансування є :

- визначення пропорцій позикового і власного капіталу з метою збалансування рівнів ризику та прибутковості його використання на основі розрахунку показників фінансового ліверіджу;

- оптимізація структури капіталу на основі мінімізації його вартості;

- оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності.

Одним з головних завдань фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при певному визначеному рівні фінансового ризику , яке реалізується різними методами найпоширенішим з основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий леверідж.

Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверідж являє собою об’єктивний фактор, що виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, який дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відображує рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал за різної частки використання позикових коштів, називається ефектом фінансового ліверіджу., який розраховується за формулою:

ЕФЛ = (1 – Спп)*(ВРа - Вк)*ПК/СК, (3.1)

Де Спп – ставка податку на прибуток, у десятинній дробі;

ВРа – валова рентабельність активів , %;

Вк – середній відсоток за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;

СК – середня сума власного капіталу підприємства.

В наведеній формулі розрахунку ефекту фінансового леверіджу, можна виділити три основні складові:

1) податковий коректор фінансового леверіджу (1 – Спп), який показує ступінь прояву ефекту фінансового леверіджу у зв’язку з рівнем оподаткування прибутку;

2) диференціал фінансового леверіджу (ВРа - Вк), який характеризує різницю між валовою рентабельністю активів і середнім розміром відсотка за кредит;

3) коефіцієнт фінансового леверіджу (ПК/СК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, в розрахунку на одиницю капіталу.

Розрахунок ефекту фінансового леверіджу за реальними даними фінансової звітності ВАТ„Північнийий ГЗК” 2004 року:

ставка податку на прибуток – 0,25;

валова рентабельність активів ((Ф.2 ряд. 050 / Ф.1 280)*100), (3.2)

ВРа = 40%

середня ставка банківського відсотка - 22%,

коефіцієнт фінансового леверіджу

((Ф.1 ряд 480 + 620)/ Ф.1 ряд.380) (3.3)

ПК/СК = 1,13

ЕФЛ = (1 – 0,25)*(0,40 – 0,22)*1,13 = 0,15 = 15 %,

Отже, ефект фінансового леверіджу є позитивним і рівень його достатньо високий за умов господарювання 2004р. Для оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності необхідно провести її розрахунок за різних рівнів фінансового леверіджу, результати якого представлені в таблиці 3.1.