Сторінка
4

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему

Слід ширше інформувати ділові кола України і зарубіжних дер­жав про конкретні можливості залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.

Важливе значення має ширше залучення у банківську систему України іноземного капіталу. Поки що його частка надто мала — 13—14 %.

У багатьох країнах уже давно зарекомендували себе дійовою формою поєднання банківського і промислового капіталу промисло­во-фінансові групи. Наприклад, у Росії у їх складі діє понад 1500 суб'єктів господарювання, які дають роботу більш як 3 млн людей. Україна в цьому плані значно відстає.

Українські підприємства ще не стали привабливими об'єктами для національних та іноземних інвесторів на фондовому ринку. Так, через організований ринок у 2000 p. було продано акцій всього на

2 млрд грн. Це трохи більше 10 % від усього обігу цінних паперів. Фондовий ринок має функціонувати повноцінно і слугувати серйоз­ним джерелом залучення інвестиційного капіталу.

Сьогодні найбільш інвестиційне привабливими в Україні, як і в усьому світі, є вкладання капіталу в інтелектуальний потенціал нації та науково-технічні інновації, застосування яких суттєво змінює об­сяги та якість національного виробництва та споживання.

За рівнем підготовки науково-технічних кадрів та фахівців ви­щої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу. Од­нак, на жаль, нам не вдалося уникнути й істотних втрат у цій сфері. Так, за останні роки вдвічі зменшилася чисельність науковців; по­над 700 докторів і кандидатів наук знайшли застосування своїм знанням за кордоном і ця тенденція залишається — від'їжджають навіть студенти. Та це й не дивно. Адже на випускників наших вузів існує досить високий попит на світовому інтелектуальному ринку. Ось тільки один характерний приклад. У 2000 p. на олімпіаді

3 математики в Лондоні команда студентів механіко-математичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шев­ченка посіла перше місце серед 60 команд з європейських універси­тетів та вузів СІЛА, поділивши п'єдестал із Кембриджським універ­ситетом, а з п'яти гран-прі київські студенти завоювали чотири.

Якщо враховувати той факт, що матеріально-технічна база, особли­во в галузевій науці, на 80 % зношена і застаріла, а фінансування науки мізерне, то перед Україною на весь зріст постало питання пере­ходу від політики збереження до примноження та активного викорис­тання потенціалу наукової, науково-технічної та інноваційної сфери.

І певні позитивні зрушення вже є. Так, у доробку науковців за 2000 p. понад 900 науково-дослідних проектів, які входили до 62 державних науково-технічних програм. Впроваджено у виробниц­тво 379 нових технологій та розробок, ще 500 підготовлено до впро­вадження. У рамках держзамовлення виконувалося 134 технічних розробки, важливих для різних галузей економіки.

Незважаючи на великі втрати, Україні вдалося не лише зберегти, але в деяких галузях і суттєво зміцнити ядро науково-технічного та технологічного потенціалу.

Йдеться перш за все про потенціал літакобудування, ракетно-космічну галузь, можливості вітчизняних суднобудівників, проекти розвитку танкобудування.

Україна зберігає високотехнологічні конкурентоспроможні вироб­ництва й в інших галузях машинобудування, зокрема у приладобу­дуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому ма­шинобудуванні, а також в окремих галузях кольорової металургії.

Достатньо високим є і науково-технічний потенціал України. Це наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій розробки нових матеріалів, біотехнологій, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, тех­нологій у галузі інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.

Загалом, починаючи з 1995 p. прямі іноземні інвестиції в Украї­ну становлять 3865,5 млн дол. США (див. дод., табл. 4).

За умови здійснення комплексу заходів, спрямованих на утвер­дження сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, у найближчі п'ять років, за прогнозами фахівців, приплив капіталу в Україну може зрости до 3 млрд дол. США на рік.

Належне місце в інтенсифікації інвестиційної діяльності міг би зайняти Український банк реконструкції та розвитку (УБРР). Відпо­відне розпорядження Президента України урядові та Національно­му банку про створення державного Українського банку рекон­струкції і розвитку було підписано ще наприкінці 1999 p.

Насторожує те, що певні сили стали на шляху до створення та нормального функціонування такого банку. Адже колишні державні банки, які внаслідок приватизації стали приватними, а також ко­мерційні банки "нової хвилі" не зацікавлені надавати пільгову підтримку українським підприємствам.

Так, на кредитування промисловості спрямовується не більше 40 % усіх кредитів банківської системи України, хоча промисловість дає дві третини ВВП. Крім того, основну частину цих позик (80 %) складають короткострокові кредити під 35—40 % річних. А якщо врахувати необхідність повернення старих кредитів, одержаних під 50—80 %, то це скоріше схоже на вимивання з підприємств останніх обігових коштів. Такий стан справ навряд чи можна назвати спри­янням реальній економіці, яка сьогодні просто-таки задихається від браку коштів.

Саме державний УБРР має підтримувати підприємства, підгалузі й галузі економіки, визначені Президентом та урядом і схвалені Верховною Радою як пріоритетні на даному етапі розвитку україн­ської економіки.

Банк має надавати підприємствам кошти, як правило, на засадах коротко-, середньо- та довгострокових кредитів. Кредитування може здійснюватись як по всьому інноваційному циклу "наука — техні­ка — підготовка виробництва — експлуатація", так і на забезпечен­ня коштами окремих етапів і стадій цього процесу.

На формування ресурсів банку можна було б спрямувати частину коштів кредитної емісії Національного банку України. До речі, саме за рахунок цього ресурсу Банк Японії у першій половині 50-х років підтримував розвиток тепер всесвітньо відомих конкурентів, — Міцубісі, Міцуї, Суміто та ін. — надаючи кредити для їх розвитку та набуття ними конкурентоспроможності на світових ринках.

Сюди може бути спрямована і частина коштів строкових вкладів населення в Ощадному банку України. Такими коштами розпоря­джаються уряди в ряді країн (Японія, Франція та ін.). Тут також можуть зберігатися кошти державних бюджетних і позабюджетних фондів, які могли б використовуватись для кредитування.

Чим скоріше почне функціонувати УБРР, тим значнішу допомо­гу він зможе надати вітчизняній економіці після виходу її з платіж­ної та економічної кризи, в якій вона нещодавно була. А як почне набирати темпи виробництво, в Україну прийде й іноземний капітал.